Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 травня 2014 року,

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 2 січня 2008 року з ОСОБА_4 укладений кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 3 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином зобов'язань за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 20 лютого 2014 року виникла заборгованість в розмірі 18 362 грн 46 коп.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 362 грн 46 коп. та судові витрати.

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 8 квітня 2014 року позов ПАТ "Акцент-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 2 січня 2008 року в розмірі 18 362 грн 46 коп. та 243 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 27 травня 2014 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором до 11 447 грн 73 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "Акцент-Банк" просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, зменшуючи розмір заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що банк звернувся до суду за захистом порушеного права після спливу строку позовної давності.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив про застосування строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.