Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Вінницького національного аграрного університету про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 1 липня 2013 року він був звільнений з роботи з Вінницького національного аграрного університету, однак при звільненні з роботи йому не було виплачено надбавку за складність та напруженість в роботі, у зв'язку з чим він звертався до суду за захистом своїх прав. 1 грудня 2013 року відповідачем було виконано рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2013 року по справі № 127/18370/13-ц. 25 грудня 2013 року він звернувся до відповідача щодо виплати йому компенсації за затримку розрахунку при звільненні з роботи згідно зі ст. 117 КЗпП України, але 25 січня 2014 року отримав відмову у виплаті компенсації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Вінницького національного аграрного університету на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12 700 грн 80 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Вінницького національного аграрного університету на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 410 грн. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з пропуском тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Так, відповідач здійснив фактичний розрахунок з ОСОБА_4 7 листопада 2013 року, про що останній дізнався 1 грудня 2013 року, а позов було пред'явлено лише 11 березня 2014 року.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.