Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2014 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 квітня 2002 року його було призначено на посаду директора Підліснівської філії приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (далі - ПрАТ "Райз-Максимко"). 7 листопада 2013 року його було звільнено на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України, в трудовій книжці було здійснено запис про звільнення у зв'язку з невідповідністю займаній посаді. Посилаючись на те, що його звільнено незаконно, просив визнати його звільнення незаконним, поновити його на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2014 року, поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді директора Підліснівської філії ПрАТ "Райз-Максимко". Стягнуто з ПрАТ "Райз-Максимко" на користь ОСОБА_4 59 891 грн 05 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У відповідності до ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ "Райз-Максимко", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що при звільненні позивача не була дотримана процедура, передбачена ч. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки роботодавець не надав безспірних доказів того, що позивачу пропонувалась інша робота, яка є вакантною, тому таке звільнення є незаконним.

При цьому суди також дали вірну оцінку висновку комісії, зазначеному у наказі як підстава для звільнення, який не містить обставин невідповідності позивача займаній посаді.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 20 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 17 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.