6-26312св14 Про знесення самочинно збудованого житлового будинку та приведення земельної ділянки до попереднього стану - 01.10.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого майна та приведення земельної ділянки до попереднього стану за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року,

У травні 2011 року Бориспільській міжрайонний прокурор звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідачка на належній їй на праві власності земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_1, без погодження та затвердження проектної документації, з порушенням протипожежних нормативів та будівельних правил, здійснювала будівництво індивідуального жилого будинку розміром 14,0 м на 15,6 м, за що її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 14 жовтня 2010 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекцією) ОСОБА_3 видано припис про заборону здійснення будь-яких будівельних робіт, а рішенням виконавчого комітету Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 21 жовтня 2010 року № 450 відповідачку зобов'язано призупинити будівельні роботи по будівництву жилого будинку до оформлення дозвільних документів, однак остання продовжує зведення будинку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво, проведення відповідної перебудови якого неможливо, Бориспільський міжрайонний прокурор просив позов задовольнити та зобов'язати відповідачку за власні кошти знести самочинно зведений будинок з одночасним приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 травня 2014 року, у задоволенні позову прокурора відмовлено.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не доведено істотність порушення відповідачкою будівельних норм і правил при самочинному будівництві житлового будинку.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та вважав, що будівництво, здійснене відповідачкою, є самочинним, проте підстави для його знесення відсутні, так як відповідною експертизою не доведено істотних порушень будівельних норм та правил, а відсутність будівельного паспорта не є самостійною підставою для знесення будівництва.

Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки їх суд дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним положенням закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 18 березня 2010 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0873 га, розташовану у АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 самочинно було розпочато будівництво житлового будинку, яке, відповідно до висновків перевірки Інспекції, проводиться без погодження та затвердження проектної документації, з порушенням протипожежних нормативів, без дотримання вимог ст. 23 Закону України "Про планування та забудову територій" та Державних будівельних норм (далі - ДБН) 360-92 "Про планування та забудову міських та сільських поселень".

14 жовтня 2010 року Інспекцією ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 96 КУпАП а також видано припис про заборону здійснення будь-яких будівельних робіт, яким зобов'язано відповідачку в місячний термін привести у відповідність до вимог чинного законодавства документи дозвільного характеру та пред'явити в Інспекцію погоджену та затверджену будівельну документацію та зупинити 14 жовтня 2010 року будівельні роботи. Вказаний припис ОСОБА_3 виконано не було.

Крім того, рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 21 жовтня 2010 року № 450 зобов'язано ОСОБА_3 призупинити будівництво індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 17 лютого 2011 року № 57 ОСОБА_3 було надано дозвіл на самовільно розпочате будівництво об'єкту містобудування "Індивідуальний житловий будинок" за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0873 га, та попереджено, що будь-які будівельно-монтажні роботи заборонено проводити без розробленої, погодженої і затвердженої документації та дозволу Інспекції на виконання будівельно-монтажних робіт.

У матеріалах справи відсутні належні докази отримання ОСОБА_3 розробленої, погодженої і затвердженої документації та дозволу Інспекції на виконання будівельно-монтажних робіт на виконання цього рішення, що було умовою реалізації наведеного вище рішення сільської ради.

Проте, незважаючи на припис та рішення відповідних компетентних органів, ОСОБА_3 з 4 березня 2011 року проводила внутрішні опоряджувальні роботи, тобто продовжувала самочинне будівництво.

Крім того, з листа відділу державного пожежного нагляду м. Бориспіль від 3 березня 2011 року № 569 вбачається, що перевіркою Бориспільського районного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України встановлено, що спірний житловий будинок знаходиться на відстані 4 м від житлового будинку ОСОБА_5, в той час коли згідно з дод. 3.1 табл. 1 ДБН В 360-92 така відстань встановлена на рівні 8 м.

Тобто, будівельні роботи виконані з порушенням протипожежних норм та всупереч рішенню Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 450 від 21 жовтня 2010 року.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозволів на будівництво об'єкта містобудування.

Згідно ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

У ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 кв. м, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Із заявою про порушення ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності до Інспекції звернулась ОСОБА_5 і як наслідок розгляду цієї заяви Інспекцією було проведено перевірку, за результатами якої 16 квітня 2013 року складено акт. Під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3, без дотримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт, у 2010 році самочинно побудувала житловий будинок, альтанку та басейн, які введені в експлуатацію.

16 квітня 2013 року відносно ОСОБА_3 у її присутності складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено припис, який зобов'язано ОСОБА_3 усунути порушення містобудівного законодавства у термін до 15 липня 2013 року.

Зазначені протокол та припис Інспекції ОСОБА_3 оскаржені не були.

Проте суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України зазначене не врахував, не дав цим доказам належної правової оцінки та обмежився висновком лише про те, що підстав для знесення самочинного будівництва немає, оскільки істотні порушення будівельних норм і правил, пожежних та санітарних норм відсутні.

У п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що положення ст. 376 ЦК України поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна як фізичними, так і юридичними особами.

У п. 4 наведеної постанови пленуму судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як ц самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) дозвільний документ (ст. ст. 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної ст. ст. 1, 7 та 8 Закону України "Про архітектурну діяльність", отриманої відповідно до ст. ст. 29, 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до ст. ст. 27, 30 зазначеного Закону.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яка хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

У пп. 22, 23 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцніть і безпечність.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України зазначене не врахував, не перевірив, чи ОСОБА_3 отримано та затверджено проектну документацію на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку на належній їй земельній ділянці, чи проводиться будівництво з дотриманням протипожежних норм.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує, права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови неможливе або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, та усупереч цій нормі закону не з'ясував можливість перебудови спірного будинку, приймаючи до уваги його технічний стан, не обґрунтував належним чином своїх висновків щодо обов'язковості його зносу.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що у наведеній вище постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на норми законодавства судам роз'яснюється, що врахування істотності порушень при будівництві мається на увазі при наявності проекту будівництва і відхилення від нього. Проте відповідачка такого проекту не розробляла і суду не надала.

Про вказані порушення закону зазначав Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму судовому рішенні від 3 жовтня 2012 року при скасуванні попередніх судових рішень,які є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, однак апеляційний суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 338 ЦПК України вказівки суду касаційної інстанції не виконав.

У зв'язку з наведеним, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.