6-27362св14 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 01.10.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року,

У січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором, укладеним 9 липня 2006 року між банком та ОСОБА_3, позичальник отримала кредит у розмірі 3 835 грн зі сплатою 25,08 % річних на один рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27 132 грн, яку банк просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором від 9 липня 2006 року у розмірі 15 449 грн 94 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог

ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов

ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 9 липня 2006 року суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 187 грн 03 коп., проценти в сумі 645 грн 7 коп., штраф в сумі 591 грн 60 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому у касаційному порядку не переглядаються (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду в частині стягнення пені і штрафу не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що розмір нарахованої пені за порушення відповідачем умов кредитного договору повинен бути зменшений, оскільки він значно перевищує початковий розмір отриманого позичальником кредиту та з урахуванням складного матеріального становища відповідача, який на утриманні має малолітню дитину та вагітну дружину.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд не погодився з висновками районного суду щодо початку перебігу строку позовної давності з дати закінчення дії кредитного договору, і вважав, що, оскільки позивач не надав належного розрахунку пені з щомісячним нарахуванням її за правилами ч. 3 ст. 549 ЦК України відповідно до прострочених щомісячних платежів, тому відмовив у стягненні пені як подвійної відповідальності за одне й те саме порушення та застосував цивільно-правову відповідальність у вигляді штрафу на підставі п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту.

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені та штрафу не можна.

Судом установлено, що за кредитним договором, укладеним 9 липня 2006 року між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, позичальник отримала кредит у розмірі 3 835 грн зі сплатою 25,08 % річних на один рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 27 132 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч. 1 ст. 611, чч. 2-4 ст. 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору між сторонами передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

У той самий час, згідно з пп. 5.4 та 5.5 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - за порушення обов'язку дострокового повернення кредиту на вимогу банку; інший - за порушення строків поновлення дії договору страхування транспортного засобу, придбаного за кредитні кошти.

Отже, у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-116 цс 13 від 6 листопада 2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За таких обставин висновки апеляційного суду в частині неправильного застосування судом вимог ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України та покладення на позичальника подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не узгоджуються з установленими обставинами у справі та наведеними вимогами закону.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичних обставин та не зазначив у рішенні, чому не приймає позивача про стягнення пені та штрафу; не навів у рішенні розрахунок сум пені та штрафу та період, за який вони стягуються і мотивів відхилення таких доводів.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені та штрафу з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Посилання апеляційного суду на те, що розрахунок пені, наданий банком, є неповним, не є підставою для відмови в позові, оскільки він як належний і допустимий доказ у справі (ст. ст. 57- 59 ЦПК України), підлягає оцінці саме судом за правилами ст. 212 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2014 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення пені та штрафу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.