Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", ОСОБА_4 про усунення перешкод у виконанні посадових обов'язків за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" (далі - ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід") та ОСОБА_4 усунути перешкоди у виконанні ним обов'язків директора, вилучити у попереднього директора печатки, штампи і бухгалтерську документацію, стягнути за період з 17 липня 2013 року до 02 квітня 2014 року середню заробітну плату у розмірі 25 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням загальних зборів від 01 липня 2013 року його було обрано директором ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", інформація щодо зміни директора виконавчого органу товариства була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На підставі зазначеного рішення загальних зборів товариства і наказу від 17 серпня 2013 року № 1 він приступив до виконання обов'язків директора, але колишній директор ОСОБА_4 не повертає печатку, штамп і бухгалтерські документи, чим перешкоджає виконанню ним обов'язків директора та отриманню заробітної плати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року, позов задоволено.

Зобов'язано ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" усунути перешкоди у виконанні ОСОБА_3 його обов'язків як директора.

Вилучено у ОСОБА_4 належні ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішоход" печатку, штампи, бухгалтерську документацію.

Стягнуто з ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" на користь ОСОБА_3 25 000 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3, який обраний директором товариства і з яким останнє 16 липня 2013 року уклало контракт, вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у виконанні ним своїх обов'язків, мати доступ і користуватись печаткою та штампом товариства, бухгалтерськими й кадровими документами, а колишній директор не вправі утримувати їх у себе.

З такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судами під час розгляду справи встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" від 01 липня 2013 року (протокол № 4) роботу директора товариства ОСОБА_4 з забезпечення ефективного управління фінансово-господарською діяльністю визнано незадовільною й відізвано його з посади, директором товариства обрано ОСОБА_3

За загальними положеннями ЦПК України (1618-15) на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Так, позовні вимоги ОСОБА_3 сформульовані у позовній заяві (а.с. 4-5) та у заяві про збільшення позовних вимог (а. с. 101).

Зокрема, у п. 3 позовної заяви позивач просив у порядку забезпечення позову вилучити у колишнього директора ОСОБА_4 печатку підприємства, штампи та бухгалтерські документи.

При цьому як на підставу своїх вимог ОСОБА_3 посилався на ст. ст. 15, 16, 145 ЦК України, а також на ст. ст. 151, 152 ЦПК України, які регулюють підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову.

Проте суд першої інстанції в установленому порядку це клопотання не вирішував й без уточнення позовних вимог ухвалив рішення по суті цих вимог, чим допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи.

Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз'яснив, що рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.

Якщо докази у справі зібрані в порядку, передбаченому ст. ст. 132, 133, 140 та ч. 4 ст. 191 ЦПК України, суд може обґрунтувати ними рішення лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред'явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами.

Так, ухвалюючи рішення та стягуючи з ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" на користь ОСОБА_3 25 000 грн середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з вини ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із заробітної плати позивача у розмірі 3 000 грн у місяць відповідно до посадового окладу та контракту.

Разом з тим, в матеріалах справи такий контракт відсутній, а згідно з протоколом загальних зборів ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" від 01 липня 2013 року № 4, яким ОСОБА_3 обрано директором підприємства, та наказом від 17 липня 2013 року № 1, яким його призначено на цю посаду, посадовий оклад становить 1 500 грн.

Варті уваги і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд мотивував свої висновки поясненнями голови зборів ОСОБА_5, який не був допитаний судом у якості свідка.

Наведене свідчить про те, що суд ухилився від з'ясування обставин та не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів.

Крім того, вирішуючи позов та стягуючи на користь позивача середній заробіток за 8 місяців вимушеного прогулу, суд не звернув уваги на те, що вимушений прогул - це відсутність працівника на роботі протягом одного або більше днів через неправильні дії адміністрації. Вимушений прогул може бути спричинений незаконним звільненням або переведенням працівника на іншу роботу, затримкою розрахунку, видачі трудової книжки при звільненні, неправильним формулюванням причини звільнення, яке позбавило працівника можливості стати до роботи на іншому підприємстві, тощо.

Заробітна плата за вимушений прогул стягується на користь працівника з дня винесення рішення до дня його фактичного виконання.

У порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги також не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишив без змін.

З огляду на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.