Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Попович О.В., Ступак О.В., Савченко В.О., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання неправомірними рішень, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2014 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ "Львівгаз") щодо сплати заборгованості за спожитий газ у розмірі 2 217,29 грн незаконними.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2014 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірними вимоги ПАТ "Львівгаз" щодо сплати заборгованості за спожитий газ у розмірі 2 217,29 грн та вартості ремонтно-повірочних робіт ПЛГ в сумі 232,91 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Львівгаз" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно з договором від 5 травня 2010 року ПАТ "Львівгаз" надає послуги ОСОБА_6 з теплопостачання зазначеної квартири (а.с. 12-15).

3 травня 2012 року працівниками ПАТ "Львівгаз" складено акт про виявлені порушення у роботі ПЛГ (а.с. 46).

5 червня 2012 року проведено експертизу лічильника, відповідно до якої виявлені втручання в роботу ПЛГ (зокрема порушено цілісність заводської пломби та повірочного тавра), про що було складено акт № 1643 (а.с. 47).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_6 зазначала, що ПАТ "Львівгаз" безпідставно нараховує їй заборгованості за спожитий газ, у зв'язку з чим просила визнати такі дії неправомірними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав вимоги ОСОБА_6 обґрунтованими.

Однак з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з пунктом 26 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 року № 2246 (2246-99-п) (далі - Правила) у разі коли підтверджено факт пошкодження лічильника газу з вини споживача, він відшкодовує вартість перевірки, ремонту та/або встановлення нового лічильника. Факт пошкодження (втручання в роботу) лічильника газу, що призвело до заниження його показань, засвідчується спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право проводити експертизу.

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством за пошкодження лічильника газу, пломб на ньому, порушення цілості або пошкодження повірочного тавра, а також дії, що призводять до заниження показань лічильника (пункт 34 Правил).

Положенням частини 1 статті 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги про визнання дій з нарахування заборгованості неправомірними за спожитий газ не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, визначеним законом.

Крім цього до ОСОБА_6 відповідачем не пред'являлося жодних вимог про стягнення заборгованості, а обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю заборгованості з'ясовуються судом під час розгляду судом справи про її стягнення.

Саме по собі нарахування заборгованості та направлення позивачу квитанції про сплату не свідчить про порушення його права без вимоги про її стягнення, а тому зазначені дії не є такими, що порушують право та не можуть бути припинені у спосіб, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 16 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.