Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Попович О.В., Ступак О.В., Савченко В.О., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_6, третя особа - Автотранспортне підприємство № 1302, про відшкодування шкоди в порядку регресу, за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року,

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом про відшкодування 33 122,93 грн майнової шкоди в порядку регресу з ОСОБА_6, винного у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, МТСБУ звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2010 року на вул. О. Теліги у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автобус "Богдан" А 069.21, державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6, і автомобіль "Шкода Октавія" А5, державний номерний знак НОМЕР_2, за кермом якого був ОСОБА_7, зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 8 грудня 2010 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (частина 4 статті 61 ЦПК України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 41.1. статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За заявою ОСОБА_7 МТСБУ на підставі підпункту "а" пункту 41.1. статті 41 цього Закону здійснило виплату відшкодування у розмірі 33 122,93 грн.

Згідно з підпунктом 38.2.1 підпункту 38.2 статті 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Звертаючись до суду з позовом, МТСБУ зазначало, що у зв'язку зі сплатою страхового відшкодування потерпілому у нього виникло право регресної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду та не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що МТСБУ пред'явлено позов до неналежного відповідача, оскільки згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Однак із таким висновком суду погодитися не можна, адже він не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 798, статті 799 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частини 1, 2 статті 215 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір за частиною 1 статті 220 ЦК України є нікчемним.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8, якому на праві власності належить автобус "Богдан" А 069.21, державний номерний знак НОМЕР_1, уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 1302" (далі - ТОВ "АТП 1302") договір оренди вказаного транспортного засобу, який не був посвідчений нотаріально (а.с. 102).

Таким чином суд на вищенаведені положення закону уваги не звернув та не надав юридичної оцінки договору оренди автобуса "Богдан" А 069.21., державний номерний знак НОМЕР_1, укладеного ОСОБА_8 та ТОВ "АТП 1302", який не було посвідчено нотаріально.

Судом також встановлено, що ОСОБА_6 є працівником ТОВ "АТП 1302" та перебуває на посаді водія (а.с. 133, 134).

З огляду на положення цивільного законодавства, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

У зв'язку з цим висновок суду про те, що шкода підлягає відшкодуванню у порядку статті 1172 ЦК України є недостатньо обґрунтованим, оскільки однією з умов такої відповідальності є володіння роботодавцем транспортним засобом на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо).

До того ж нормами підпунктів "а", "б" пункту 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) , у редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, передбачалося, що особа під час керування транспортним засобом зобов'язувалася мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, талон, що додавався до посвідчення, а також реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому законом порядку документ, що підтверджував право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах (норма частини 3 статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 1187 ЦК України якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене суд, не перевіривши наявності у водія автобуса "Богдан", державний номерний знак НОМЕР_1, законних підстав керування ним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди та не з'ясувавши володільця транспортного засобу, дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_6 є неналежним відповідачем у цій справі.

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.