Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.

суддів: Коротуна В.М., Євтушенко О.І.,

Касьяна О.П., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва, про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року,

ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2007 року та проживали у АДРЕСА_1.

23 грудня 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно вона заповіла ОСОБА_3

11 січня 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно він заповів ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Враховуючи те, що вона є спадкоємицею всього належного ОСОБА_6 майна, в тому числі і на частину квартири АДРЕСА_1, то просила визнати за нею право власності на частину зазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року, позов було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з наявності підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_3 права власності на 1/2 частини спірної квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2007 року.

23 грудня 2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно вона заповіла ОСОБА_3

11 січня 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно він заповів ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 на частину квартири АДРЕСА_1, то наявні підстави для визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини цієї квартири в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. ст. 1296- 1299 ЦК України питання про право на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Пленумом Верховного Суду України у п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що нотаріусом не було здійснено відмови ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину спірної квартири.

Таким чином, вирішуючи справу та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частини квартири за заповітом після смерті ОСОБА_6

Крім того, суди належним чином не встановили суттєві обставини справи щодо постійного проживання ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 у спірній квартирі на час відкриття спадщини та відповідно прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_5, не надали належної оцінки доказам щодо цих обставин.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.