6-15518св14 Про поділ спільного сумісного майна подружжя - 10.09.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Висотстрой", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Висоцьке", ОСОБА_7, про визнання угоди про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав недійсною; за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2013 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2013 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру АДРЕСА_2; автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; меблі та побутову техніку в квартирі АДРЕСА_2; меблі та побутову техніку в квартирі АДРЕСА_3, паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 на суму 227 597 грн, автомобіль марки Volkswagen Golf, 1995 року випуску; поділити між подружжям квартиру АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності за ним та ОСОБА_4 по 1/2 ідеальної частки вказаної квартири; виділити у власність ОСОБА_4: автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; меблі та побутову техніку на загальну суму 257 035 грн 64 коп., виділити у власність ОСОБА_5: паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 на суму 227 597 грн; меблі та побутову техніку на загальну суму 8 275 грн 40 коп.

ОСОБА_5 посилався на те, що з 26 травня 2001 року по 12 квітня 2012 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 Від шлюбу має двох синів - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час шлюбу придбано: квартиру АДРЕСА_2, яку відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи поділити в натурі між сторонами по Ѕ часки неможливо; автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; меблі та побутову техніку в квартирі АДРЕСА_2 та в квартирі АДРЕСА_3; автомобіль марки Volkswagen Golf, 1995 року випуску, який у серпні 2011 року було продано. Також було сплачено паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 на суму 227 597 грн на об'єкт будівництва - нежитлове приміщення, офіс № 2 площею 38,34 кв. м, розташований у цокольному поверсі житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_4 березня 2011 року права за вказаним договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 були ним переуступлені ОСОБА_6 Загальна вартість вищевказаного майна становить 1 484 849 грн 04 коп. Виходячи з рівності часток подружжя, кожній стороні припадає майна вартістю по 742 424 грн 52 коп. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися з вересня 2010 pоку. ОСОБА_4 з дітьми залишилася проживати у АДРЕСА_2, користується меблями та побутовою технікою в цій квартирі, автомобілем марки Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Враховуючи вказане, ОСОБА_5 просив залишити у власності ОСОБА_4 1/2 частини вказаної квартири, меблі та побутову техніку в цій квартирі, автомобіль марки Nissan Micra, загальною вартістю 765 716 грн 64 коп., що на 23 292 грн 12 коп. більше вартості 1/2 частки спільного сумісного майна подружжя. Враховуючи, що діти залишилися проживати з ОСОБА_4, він згоден відійти від рівності часток на вказану суму.

У серпні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила: залишити у власності ОСОБА_4: квартиру АДРЕСА_2 з меблями та побутовою технікою, які в ній знаходяться; автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на її ім'я; залишити у власності ОСОБА_5: паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 на суму 227 597 грн, а саме: офісне приміщення АДРЕСА_4; автомобіль марки Volkswagen Golf, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, придбаний на ім'я ОСОБА_5 у 2004 p.; меблі та побутову техніку на загальну суму 8 275 грн 40 коп., які знаходяться у квартирі АДРЕСА_3; стягнути на її користь з ОСОБА_5 судові витрати (правова допомога, оплата експертиз, судовий збір тощо) на загальну суму 205 409 грн 97 коп.

У зустрічному позові ОСОБА_4 посилалася на те, що, крім майна, вказаного у позові ОСОБА_5, під час шлюбу була придбана квартира АДРЕСА_3. Вказана квартира знаходиться у власності ОСОБА_5 Після припинення шлюбних відносин діти проживають разом із нею. Починаючи з жовтня 2010 року ОСОБА_5 не виконує свого батьківського обов'язку з утримання дітей. ОСОБА_5 планує виїхати з України до Болгарії, тому що він одночасно є громадянином обох вказаних держав. У Болгарії він працює, отримує заробітну плату, має нерухоме та інше майно, яке приховує від неї. За вказаних обставин є всі підстави для відхилення від принципу рівності часток подружжя під час поділу їх спільного сумісного майна.

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила: визнати недійсною угоду від 18 березня 2011 року АДРЕСА_2 про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28, укладену між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та узгоджену з ТОВ "Альянс-Висотстрой"; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нежитлове приміщення - офіс № 2 площею 80,34 кв. м, яке розташоване в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4); стягнути на її користь з ОСОБА_5 витрати, пов'язані з судовим розглядом справи та наданням юридичних послуг, у розмірі 8 787 грн 40 коп.

ОСОБА_9 вказувала на те, що під час шлюбу ОСОБА_5 сплатив грошовий внесок в сумі 227 597 грн за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 на об'єкт будівництва - нежитлове приміщення - офіс № 2 площею 80,34 кв. м, розташований в об'єкті будівництва - в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_4). 18 березня 2011 року ОСОБА_5 без її згоди здійснив переуступку майнових прав.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ТОВ "Альянс-Висотстрой", ОСББ "Висоцьке", ОСОБА_7, про визнання угоди про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.

Позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_2, вартістю 906 580 грн; автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, вартістю 55 391 грн; меблі та побутову техніку вартістю 257 035 грн 64 коп.; меблі та побутову техніку вартістю 8 275 грн 40 коп.; паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 pоку № 27/28 в сумі 227 597 грн; вартість автомобіля Volkswagen Golf, 1995 року випуску, у сумі 44 408 грн.

Поділено вказане спільне сумісне майно подружжя.

Залишено у власності ОСОБА_4: 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_2 загальною вартістю 906 580 грн; автомобіль марки Nissan Micra, 2004 року випуску, вартістю 55 391 грн; меблі та побутову техніку в квартирі АДРЕСА_2, загальною вартістю 257 035 грн 64 коп.

Залишено у власності ОСОБА_5: паєнакопичення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 у сумі 227 597 грн; меблі та побутову техніку на загальну суму 8 275 грн 40 коп.; грошові кошти в сумі 44 408 грн, що складає ринкову вартість автомобіля Volkswagen Golf, 1995 року випуску. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2013 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди про відступлення та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ТОВ "Альянс-Висотстрой", ОСББ "Висоцьке", ОСОБА_7, про визнання угоди про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково.

Визнано недійсною угоду АДРЕСА_2 про відступлення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28.

Визнано спільним сумісним майном подружжя майнові права на нежитлове приміщення - офіс № 2, загальною площею 80,34 кв. м, розміщене в об'єкті будівництва у цокольному поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_4.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині поділу спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а саме: квартири АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення-офіс № 2 загальною площею 80,34 кв. м, розміщене в об'єкті будівництва у цокольному поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_4, майна, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_3, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_5 право власності на нежитлове приміщення - офіс № 2 площею 80,34 кв. м, яке розташоване в цокольному поверсі будинку АДРЕСА_4), та майна, що знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_3; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, та судовими витратами, експертизою тощо, у розмірі 8 787 грн 40 коп. та 29 432 грн 80 коп. У іншій частині рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що з 26 травня 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2012 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області від 22 червня 2010 року № 488 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 105,4 кв. м.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Nissan Micra, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований ім'я ОСОБА_4

Згідно з листом Державтоінспекції ГУМВС України в Одеській області від 29 листопада 2011 року автомобіль марки Volkswagen Golf, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, зареєстрований 15 липня 2004 року на ім'я ОСОБА_5, знятий з обліку для реалізації на підставі довіреності від 10 травня 2011 року ВРІ № 864752.

Також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2001 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2.

10 грудня 2008 року ОСОБА_5 уклав з ТОВ "Альянс-Висотстрой" договір купівлі-продажу майнових прав № 27/28, згідно з яким проінвестував будівництво нежитлового приміщення - офісу № 2, загальною площею 80,34 кв. м у цокольному поверсі житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_4. Вартість майнових прав (інвестицій) становить 227 597 грн, які було повністю сплачено.

18 березня 2011 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 угоду АДРЕСА_2 про відступлення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання угоди про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та часткове задоволення первісного позову ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що кошти у сумі 227 597 грн, які внесені як інвестиції на будівництво спірного офісу № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, були внесені в період шлюбу, а тому вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Угода від 18 березня 2011 року АДРЕСА_2 про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 pоку № 27/28, укладена між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не суперечить чинному законодавству України.

Спільним сумісним майном подружжя також є: квартира АДРЕСА_2, яку в натурі поділити між сторонами неможливо; меблі та побутова техніка у квартирі АДРЕСА_2, та в квартирі АДРЕСА_3. Остання квартира була придбана до укладання сторонами шлюбу; автомобіль Nissan Micra, 2004 року випуску; кошти від продажу автомобіля Volkswagen Golf, 1995 року випуску. На час розгляду справи ОСОБА_4 користується квартирою АДРЕСА_2, меблями та побутовою технікою в цій квартирі, автомобілем Nissan Micra, 2004 року випуску.

Також суд виходив з того, що обраний судом варіант поділу спільного сумісного майна подружжя інтереси дітей не порушує.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання недійсною угоди про відступлення та стягнення судових витрат та задовольняючи частково позов ОСОБА_4 про визнання угоди про уступку за договором купівлі-продажу майнових прав недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на укладення 18 березня 2011 року ОСОБА_5 угоди АДРЕСА_2 про відступлення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року№ 27/28 не було отримано письмову згоду дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_4

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) (далі - Постанова), у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, суди повинні встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (п. п. 23, 24 Постанови).

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 65 СК України дружина має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним з подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Як вбачається з матеріалів справи, на укладання 18 березня 2011 року ОСОБА_5 угоди АДРЕСА_2 про відступлення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року не була отримана згода ОСОБА_4

Отже, право ОСОБА_4 щодо надання письмової згоди на укладення угоди відносно цінного майна порушено.

Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладену 18 березня 2011 року ОСОБА_5 угоду АДРЕСА_2 про відступлення за договором купівлі-продажу майнових прав від 10 грудня 2008 року № 27/28 необхідно визнати недійсною у зв'язку з тим, що на її надання не було отримано письмової згоди дружини ОСОБА_4

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 нежитлового приміщення - офісу № 2, площею 80,34 кв. м, розташованого в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_4), суд апеляційної інстанції правильно виходить з того, що за час перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_5 нежитлове приміщення - офіс № 2 площею 80,34 кв. м, розташоване в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4, не набуло статусу окремої речі, яке може бути самостійним об'єктом цивільного обороту (ст. ст. 190, 331 ЦК України), а тому не може входити до складу майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності сторін.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання спільним сумісним майном подружжя майнових прав на об'єкт будівництва - нежитлового приміщення - офісу № 2, площею 80,34 кв. м., розташованого в цокольному поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 (будівельна адреса: АДРЕСА_4).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що спільним сумісним майном подружжя є: квартира АДРЕСА_2; меблі та побутова техніка у квартирі АДРЕСА_2 та в квартирі АДРЕСА_3; автомобіль Nissan Micra, 2004 року випуску; кошти від продажу автомобіля Volkswagen Golf, 1995 року випуску.

Обираючи варіант поділу спільного сумісного майна подружжя, суди правильно виходили з рівності часток сторін та правильно врахували, що ОСОБА_4 користується квартирою АДРЕСА_2, меблями та побутовою технікою в цій квартирі, автомобілем Nissan Micra, 2004 року випуску.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.