6-26073ск15 Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - 27.01.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що з вини відповідача 12 травня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої належний йому на праві власності автомобіль "KIA RIO", державний номер НОМЕР_1, отримав механічні ушкодженні, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 58 239 грн 60 коп. на відшкодування майнової шкоди та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року й ухвалити нове

рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року заявнику відмовлено у продовженні строку для усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_4 визнано неподаною та повернуто.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у продовженні строку для усунення недоліків та визнаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 неподаною і повертаючи її заявнику, апеляційний суд виходив із того, що у визначений ухвалою суду від 25 травня 2015 року строк відповідачем без поважних причин не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме - не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску.

Такі висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

За правилами ч. 3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області ухвалено 23 березня 2015 року без участі відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначеними цією статтею.

Апеляційний суд, зазначаючи про пропущення ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження, не взяв до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем копії рішення суду першої інстанції від 23 березня 2015 року, й не перевірив доводів позивача щодо дотриманням ним такого строку, оскільки копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції направлена йому 29 квітня 2015 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, а отримана лише 6 травня 2015 року, унаслідок чого не визначився з датою спливу строку апеляційного оскарження.

Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено

ОСОБА_4 у продовженні строку для усунення недоліків апеляційної скарги, так як з таким клопотанням відповідач не звертався, а в поданій 26 червня 2015 року заяві просив продовжити строк розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги відповідачу, чим позбавив ОСОБА_4 права на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатися законною в силу вимог ст. 342 ЦПК України та підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 липня 2015 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 року.