Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" про стягнення заборгованості та припинення договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське сортонасінницьке підприємство" (далі - ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство") про стягнення заборгованості та припинення договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог вказував про те, що 27 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,3800 га, що знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, строком на 10 років та орендною платою в розмірі 1 500 грн на рік.

Позивач, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а Указом Президента України від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) було підвищено розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок до 3 %, однак відповідач відмовив йому як орендодавцю та правонаступнику померлого ОСОБА_5 переглянути орендну плату, збільшити її розмір та сплачував орендну плату за 2011-2012 роки в розмірі 2,29 %. Уточнивши позовні вимоги, просив достроково розірвати спірний договір оренди.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року, в позові відмовлено.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що правові підстави для дострокового припинення договору оренди земельної ділянки відсутні.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ТОВ "Добропільське сортонасінницьке підприємство" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,3800 га, що знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області строком на 10 років та орендною платою в розмірі 1 500 грн на рік.

Відповідно до п. 5 цього договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 65 221 грн 26 коп.

Пунктом 13 спірного договору оренди земельної ділянки визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки в разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнту індексації, визначених законодавством.

Відповідно до п. 35 вказаного договору, зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається в судовому порядку.

За змістом п. п. 37, 38 зазначеного договору оренди землі, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору в односторонньому випадку не допускається.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 07 липня 2012 року, позивач є спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, в тому числі, земельної ділянки площею 5,3800 га, що знаходиться на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Статтею 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) від 19 серпня 2008 року вказано на запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Однак, відмовляючи в позові, місцевий суд всупереч ст. ст. 212- 214 ЦПК України на пред'явлені позивачем вимоги та вищевказані положення закону уваги не звернув, обмежився лише загальними висловами про відсутність правових підстав для припинення зобов'язання, не з'ясовував та у рішенні не зазначив таке: чи поширюється на спірні правовідносини вищезгаданий Указ Президента України; чи має право ОСОБА_4 на збільшення розміру орендної плати за спірним договором; чи відноситься перегляд орендної плати до обов'язків орендаря, порушення якого є причиною для розірвання договору; чи є відмова відповідача збільшити орендну плату порушенням істотних умов цього договору; яким чином з огляду на умови спірного правочину вносяться зміни до положень договору та чи внесення таких змін, зокрема щодо перегляду розміру орендної плати, є обов'язком сторін. З урахуванням визначення цих обставин визначитись, в який спосіб, залежно від мотивів заявленого позову і положень спірного правочину, підлягають захисту права позивача та на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяти здійсненню прав осіб, які беруть участь у справі, в тому числі й шляхом роз'яснення права позивачу на зміну предмета або підстави позову.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами при вирішені цієї справи порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому судові рішення повинні бути скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.