Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Висоцької В.С.

Суддів: Кафідової О.В., Ступак О.В., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, прокуратури Вінницької області, управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2014 року, -

У жовтні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з держави в особі Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку державного бюджету України грошові кошти у сумі 516 700 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та 7800 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивовано тим, що 30 січня 2007 року слідчим слідчого відділу Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту крадіжки чотирьох коней з території ферми СВК "Чернявка" Оратівського району за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України. 29 березня 2007 року позивача притягнуто у якості обвинуваченого по даній кримінальній справі. 14 серпня 2013 року останній був повідомлений слідчим управлінням УМВС у Вінницькій області про закриття у відношенні нього кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України (за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення). Позивач посилається на те, що незаконно перебував під слідством з 30 січня 2007 року по 30 липня 2013 року, з яких 61 день був заарештований, в належному йому будинку проводився незаконний обшук, у зв'язку із чим, у нього погіршився стан здоров`я, відбулись вимушені зміни у житті, що потребувало додаткових зусиль для організації власного життя, завдано моральної шкоди, розмір якої він визначив в сумі 516 700 грн. Також просив відшкодувати витрачені ним кошти на правову допомогу у розмірі 7800 грн.

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням, незаконним обранням міри запобіжного заходу, незаконним утриманням під вартою. Постанова слідчого Оратівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області від 30 липня 2013 року скасована постановою прокурора Оратівського району 29 жовтня 2013 року і досудове розслідування у кримінальному провадженні по факту крадіжки коней триває. Крім того, позивачем не доведено, що він звертався з вимогою про відшкодування суми, сплаченої за отримання правової допомоги до органів досудового розслідування, прокуратури чи суду. Не надано документів щодо стану здоров`я позивача до притягнення його у якості обвинуваченого, що унеможливлює встановити причинно-наслідковий зв'язок між притягненням його до кримінальної відповідальності та погіршенням стану здоров`я.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч.2 ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для настання відповідальності за ч.1 ст. 1176 ЦК України, необхідно, щоб вищевказані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя, виникає за умови: постановлення судом виправдувального вироку; скасування незаконного вироку; закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства з підстав відсутності події злочину, відсутності у діянні особи складу злочину, спливу строків позовної давності; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного засудження, незаконного обрання міри запобіжного заходу, незаконного утримання під вартою, незаконного обшуку.

В матеріалах відсутній виправдувальний вирок суду, який набрав законної сили у відношенні позивача. Постанова слідчого Оратівського РВ ГУ МВС України у Вінницькій області від 30 липня 2013 року, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, скасована постановою прокурора Оратівського району 29 жовтня 2013 року. Кримінальне провадження направлено слідчому СВ Оратівського РВ УМВС і досудове розслідування у кримінальному провадженні по факту крадіжки коней триває.

Суди попередніх інстанцій дали належну оцінку вказаним обставинам, зібраним у справі доказам та дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, а суд апеляційної інстанції при перегляді справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 23 грудня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.