Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом прокурора міста Мукачеве Закарпатської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України та структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,-

25 липня 2011 року прокурор міста Мукачеве Закарпатської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України та структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області, в якому просив стягнути з фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_1 фінансові санкції в сумі 1700 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що позивачем не надано жодних доказів щодо наявності у відповідача правопорушень, які служили б підставою застосування до нього штрафних санкцій. ОСОБА_1 при складанні акту перевірки особисто зазначив в поясненнях, що на даний момент перевозкою пасажирів не займається, а зустрічав друзів на залізничному вокзалі та мав перевезти їх в готель для поселення. Наявні копії фотографій не можуть слугувати належним доказом вини ОСОБА_1, оскільки не містять доказів про дату, час, місце зробленого знімку (фото).

Крім того, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд акту, а тому не міг подати заперечення та докази відсутності правопорушення.

З огляду на викладене ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні апеляційного суду заперечив вимоги апеляційної скарги та просить їх відхилити.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 21.03.2011 року державними інспекторами на автомобільному транспорті під час перевірки транспортних засобів в м. Мукачеве встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення перевезення 14 пасажирів на належному відповідачу автомобілі марки "Форд Транзит-Д", державний номер НОМЕР_1, за відсутності дорожнього листа, ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг та документа, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Крім того, у ФОП ОСОБА_1 був відсутній договір обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, чим порушено п.145 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 1184 " (1184-2007-п) Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту".

За наслідками перевірки складено акт від 21.03.2011 року № 236185, на підставі якого начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Закарпатській області винесено постанову № 128335 від 21.04.2011 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн..

Відповідно до п. 33 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

Нормативно-правове визначення поняття "послуги з перевезення пасажирів чи вантажів" міститься в ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України від 08.11.2006 року № 1567 (1567-2006-п) ,визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до пунктів 28, 29 вказаного Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Частиною 1 статті 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки відповідач допустив порушення 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", факт якого доведено в судовому засіданні, не сплатив фінансові санкції, застосовані до нього постановою за № 128335 від 21.04.2011 року, правомірність якої не оскаржив в установленому порядку, апеляційний суд визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо примусового стягнення суми штрафу в дохід бюджету.

Доводи апеляційної скарги суд визнає безпідставними, позаяк вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі № 2а-0770/2418/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 01 квітня 2013 року.