Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Євтушенко О.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, про визначення порядку користування квартирою,

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетрвоська від

22 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, про визначення порядку користування квартирою задоволено. Визначено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Виділено у користування ОСОБА_3 житлову кімнату площею 16,3 кв.м. Виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 11,6 кв.м та лоджію площею 1,5 кв.м. Інші приміщення в вищезазначеній квартирі, а саме: коридор загальною площею 1,1 кв.м, ванна загальною площею 2,5 кв.м, туалет загальною площею 1,1 кв.м, кухня загальною площею 8,1 кв.м, кладова загальною площею 0,3 кв.м залишено у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Одночасно заявником ставиться питання про поновлення строку на оскарження вказаних судових рішень, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 325 ЦПК України у разі пропущення встановленого законом строку на касаційне оскарження з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску є поважними.

Однак, у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 мешкають у двохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 150 ЖК Української РСР перебачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст. 155 ЖК Української РСР жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою).

В п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (v0020700-95) роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відносини між відповідачем та позивачем є конфліктними, спільний побут та спільне користування квартирою викликають додаткові підстави для виникнення сварок між сторонами, суди дійшли вірного висновку визначивши порядок користування квартирою, а саме виділивши в користування окремі кімнати.

З матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 325, 328 ЦПК України

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Самарська районна у м. Дніпропетровську рада, про визначення порядку користування квартирою, відмовити.

Копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.