Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Дем'яносова М.В.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Промислової академії, третя особа - Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про стягнення страхових виплат по листках непрацездатності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2014 року,

В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Промислової академії про стягнення страхових виплат по листках непрацездатності. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що з 17 липня 1989 року по 22 червня 2009 року перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді ректора Промислової академії. У період з 26 травня 2008 року по 21 травня 2009 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності надані відповідачу. Відповідно до акту перевірки Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) від 06 червня 2011 року позивачу як застрахованій особі були нараховані але не виплачені кошти допомоги по тимчасовій непрацездатності в сумі 28598,68 грн. Відповідно до вказаного листа заборгованості Фонду перед страхувальником за 2010 рік не існує. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача крім заборгованості по страховим виплатам також інфляційні витрати за період з липня 2009 року по квітень 2013 року, а також відшкодування 30000 грн. моральної шкоди, оскільки дії відповідача призвели до глибоких фізичних та душевних страждань,

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Промислової академії на користь ОСОБА_3 30403,90 грн. заборгованості по виплатам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з урахуванням індексу інфляції В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 грудня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заявника задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Промисловою академією, де займав посаду ректора, на підставі наказу від 22 червня 2009 року був звільнений із займаної посади (а.с. 3).

У період з 26 травня 2008 року по 21 травня 2009 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні, про що свідчать листки непрацездатності надані відповідачу: за період з 26 травня 2008 року по 11 червня 2008 року, з 10 листопада 2008 року по 28 листопада 2008 року, з 29 листопада 2008 року по 05 січня 2009 року, з 06 січня 2009 року по 13 лютого 2009 року, з 14 лютого 2009 року по 05 березня 2009 року, з 13 квітня 2009 року по 17 квітня 2009 року, з 12 травня 2009 року по 21 травня 2009 року. Відповідно до листа Фонду від 13 липня 2012 року ОСОБА_3 за рахунок коштів фонду за вказаними листками непрацездатності підлягає виплаті 25700,68 грн. (а.с. 4).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що на підставі рішення апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року, яке набрало законної сили, на користь позивача з відповідача вже стягнуто 28284,50 грн. заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, 2898,80 грн. заборгованості по листкам непрацездатності з урахуванням індексу інфляції, 12224,56 грн. компенсації за невикористану відпустку. Таким чином, правові підстави для задоволення позову відсутні. Отже, висновок апеляційного суду про те, що заявлені позивачем вимоги у цій справі вже були предметом розгляду у іншій цивільній справі та були частково задоволені є вірним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дослідив обставини справи, зібраним доказам надав їм належну оцінку.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування не встановлені.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.