Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в особі філії Баштанського району до ОСОБА_3 про стягнення боргу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в особі філії Баштанського району на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 березня 2014 року,

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" в особі філії Баштанського району (далі - ПАТ "Миколаївобленерго") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 17 липня 2013 року у будинку АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_3, було виявлене порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (1357-99-п) (далі - Правила), а саме - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, яка не є власністю споживача, що можливо виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку. За вказане порушення складено відповідний акт № Д-0739. У результаті порушення Правил, позивачу завдані збитки загальну суму 7 731 грн. 82 коп., які він просив стягнути з відповідача.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 березня 2014 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Миколаївобленерго" в особі філії Баштанського району, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відомості, зазначені в абонентській книжці відповідача, свідчать про наявність договірних відносин між сторонами, тому позовні вимоги з посиланням на п. п. 2, 48 Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) , є необгрунтовними.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 1988 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с.13).

17 липня 2013 року представниками філії ПАТ "Миколаївобленерго" в будинку АДРЕСА_1, встановлено порушення Правил, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, відкритою електропроводкою з порушенням схеми обліку, що можливо виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку.

За результатами перевірки у присутності ОСОБА_3 складено акт № Д-0739 про порушення Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) , який підписаний трьома працівниками позивача, а відповідач від підпису відмовився, зробивши свої зауваження, що самовільно не підключався (а. с. 5).

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) .

Відповідно до п. 48 Правил, споживач несе відповідальність перед енергопостачальником, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Згідно з п. 2 Правил самовільне підключення - це споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.

Суди, посилаючись на абонентську книжку, виписану 18 вересня 1998 року на ім'я відповідача, вважали, що ОСОБА_3 є абонентом Баштанського РЕМ, на нього відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин та виключає самовільне під'єднання до електромережі.

При цьому суди не звернули уваги, що лічильник, який встановлений на фасаді будинку, розташованого по АДРЕСА_1, не був опломбований (а. с. 37-39).

Відповідно до глави 5 Правил, кожен встановлений прилад обліку повинен мати на гвинтах, що кріплять кожух лічильника, пломби з клеймом органу держповірки (територіальний орган Держспоживстандарту), а на клемній кришці - пломбу енергопостачальної організації (ПАТ "Миколаївобленерго").

Тобто, відповідач без належного оформлення схеми обліку та укладання договору про користування електричною енергією не мав правових підстав використовувати електричну енергію від мереж енергопостачальника. Для обліку електричної енергії з метою проведення комерційних розрахунків мають використовуватися засоби обліку, які пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Крім того, у матеріалах справи є заява відповідача про приєднання електроустановки певної потужності за адресою: АДРЕСА_1 від 16 липня 2013 року (а. с. 40).

Проте суди не надали їй оцінки та не перевірили, з якою метою відповідач подавав вказану заяву.

Абонентську книжку відповідача, виписану 18 вересня 1998 року, не можна вважати належним доказом відсутності порушень Правил, оскільки вказаний у ній особовий рахунок НОМЕР_1 також числиться за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 36, 46-47).

Крім того, наявність абонентської книжки у відповідача сама по собі не спростовує факти відсутності пломбування лічильника.

Оскільки суди на вищевикладені обставини уваги не звернули, у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" в особі філії Баштанського району задовольнити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.