Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк", ОСОБА_5, Приватне підприємство "Енерготехнік" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2011 року у справі № 106/11, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року,

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва, як компетентного суду, з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2011 року у справі № 106/11 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Кредит Європа Банк" (далі - ПАТ "Кредит Європа Банк"), Приватного підприємства "Енерготехнік" (далі - ПП "Енерготехнік"), ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів та зустрічним позовом ПАТ "Кредит Європа Банк" до ОСОБА_3, ПП "Енерготехнік", ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій, постановити нову ухвалу про задоволення заяви, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 29 березня 2011 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення у справі № 106/11 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Кредит Європа Банк", ПП "Енерготехнік", ОСОБА_5 про визнання недійсними правочинів та зустрічним позовом ПАТ "Кредит Європа Банк" до ОСОБА_3, ПП "Енерготехнік", ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не було доведено підстав, передбачених ст. 389-5 ЦПК України, для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2011 року.

З такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з наступного.

Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови від 18 грудня 2009 року № 11 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0011700-76) роз'яснив, що рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.

Якщо докази у справі зібрані в порядку, передбаченому ст.ст. 132, 133, 140 та ч. 4 ст. 191 ЦПК України, суд може обґрунтувати ними рішення лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред'явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2011 року у справі № 106/11, посилаючись на те, що спір у частині, що стосується її позовних вимог, був спором про захист прав споживачів. Проте третейський суд, всупереч вимогам п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" від 03 лютого 2011 року за № 2983-VI (2983-17) та п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", продовжив слухати справу, яка йому не підвідомча відповідно до Закону, який набув чинності 11 березня 2011 року.

Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не звернули увагу на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону визначено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), розгляд яких було розпочато до дня набрання чинності цим Законом, про що виноситься мотивована ухвала.

11 березня 2011 року Закон України "Про внесення зміни до статті (2983-17) 6 Закону України "Про третейські суди" набрав чинності.

А отже, дана справа на момент винесення рішення 29 березня 2011 року була не підвідомча третейському суду.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції неодноразово надсилав запит до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків з проханням надіслати матеріали справи № 106/11 за позовом ПАТ "Кредит Європа Банк" до ОСОБА_3 про відшкодування заборгованості для їх дослідження у судовому засіданні (а.с. 9, 23).

Не дочекавшись відповіді та матеріалів вищезгаданої справи, суд першої інстанції ухвалив судове рішення за відсутності в матеріалах даної справи рішення третейського суду, про скасування якого просила позивачка.

На зазначене не звернув увагу й апеляційний суд.

Тобто суди, фактично, були позбавлені можливості перевірити законність оскаржуваного рішення третейського суду.

Оскільки порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені рішення не можна вважати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.