Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Дем'яносова М.В.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року, провадження у справі закрито у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 знята з обліку 27 грудня 2013 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Міністерства доходів у Донецькій області.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 припинена, а тому є всі підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (v0009700-92) , при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП України). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

З огляду на положення ст. ст. 51, 52, 598- 609 ЦК України, ст. ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи, що суди на зазначене не звернули уваги, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.