Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа - комунальне підприємство "Жилкомсервіс", квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, про визнання права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 березня 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати за нею право користування двома кімнатами, житловою площею 25,1 кв. м, у комунальній квартирі АДРЕСА_1, визнавши її наймачем вказаних кімнат.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право користування двома кімнатами, житловою площею 25,1 кв. м, у комунальній квартирі АДРЕСА_1, визнавши її наймачем вказаних кімнат.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду Харківська міська рада звернулася із апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 6 березня 2014 року апеляційну скаргу Харківської міської ради повернуто заявнику та роз'яснено право на звернення до місцевого суду із заявою про перегляд заочного рішення у порядку, передбаченому ст. ст. 228, 229 ЦПК України.

У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до цього ж суду для розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Повертаючи апеляційну скаргу, суддя апеляційного суду виходив із того, що заявником не дотримано спеціальний порядок перегляду заочного рішення суду, який передбачений ст. 228 ЦПК України.

Однак, із таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Статтями 224, 225 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим ст. ст. 213 і 215 ЦПК України, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд (ст. 226 ЦПК України).

У поданій касаційній скарзі Харківська міська рада зазначала, що справа мала розглядатися судом у загальному порядку, оскільки у наданих до суду запереченнях на позовну заяву Харківською міською радою ставилося питання про слухання справи у відсутність її представника, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 25-26).

Крім того, у резолютивній частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2013 року не міститься посилань на заочний розгляд справи, не зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення, як це передбачено ст. 226 ЦПК України, а вказано, що судове рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії даного рішення. Тобто судом роз'яснено загальний порядок оскарження судового рішення (а. с. 32-36).

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення є заочним і на нього поширюється передбачений для заочного рішення порядок його перегляду місцевим судом за заявою відповідача та подальше апеляційне оскарження, керуючись при цьому положеннями ст. 228 ЦПК України.

При цьому у порушення ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору, постановив помилкову ухвалу з порушенням норм процесуального права.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції постановив незаконну ухвалу, яка не відповідає вимогам процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, її потрібно скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 6 березня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.