Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області, ОСОБА_5, треті особи: відділ Держземагенства у Путильському районі Чернівецької області, ОСОБА_6, про визнання частково недійсним рішення Сергієвської сільської ради від 12 квітня 1994 року, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку; за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_4, виконкому Сергієвської сільської ради про визнання недійсним договору дарування, визнання недійсним рішення та визнання права власності на частину житлового будинку, господарських будівель і споруд колишніх членів колгоспного двору за касаційними скаргами ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2014 року,

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсним рішення Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області від 12 квітня 1996 року; визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю серії 1-ЧВ № 001893, виданий Сергіївською сільською радою Путильського району Чернівецької області 8 липня 1996 року на ім'я померлої ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,60 га, розташовану в АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Путильською державною нотаріальною конторою 3 вересня 1996 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,60 га; визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю серії 1-ЧВ № 001939, виданий Сергіївською сільською радою Путильського району Чернівецької області 21 жовтня 1996 року на ім'я ОСОБА_5

В обґрунтування позову зазначав, що 14 лютого 1995 року його мати ОСОБА_4 подарувала йому житловий будинок АДРЕСА_1. Одночасно мати висловила бажання, щоб земельною ділянкою площею 0,60 га користувався його молодший брат, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Сергіївська сільська рада рішенням від 12 квітня 1996 року ухвалила видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,60 га і видала державний акт серії 1-ЧВ № 001893 від 8 липня 1996 року на ім'я померлої ОСОБА_4 Таким чином, документи щодо права на земельну ділянку на ім'я матері ОСОБА_4 видані після її смерті, що суперечить вимогам ст. 9 ЦК УРСР, згідно якої правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю. ОСОБА_5 успадкував ділянку, на яку спадкодавиця на час смерті не мала права. Крім того, на цій ділянці розташований належний йому з 14 лютого 1995 року житловий будинок. Згідно ст. 30 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. В подальшому ОСОБА_5 продав 0,35 га успадкованої ділянки ОСОБА_6 Про наведені обставини щодо оформлення документів на земельну ділянку йому стало відомо у 2012 році, а тому просив задовольнити позов.

У жовтні 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просили визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 14 лютого 1995 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_4; визнати недійсним рішення виконкому Сергіївської сільської ради № 31/5 від 10 травня 2012 року; визнати за ОСОБА_5 та членами його сім'ї ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 право власності на 6/7 частин майна колишнього колгоспного двору, до складу якого входить: житловий будинок, сарай, погріб, вбиральня, вартістю 58 129,14 грн.

В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_4 була членом колгоспу ім. Л. Кобилиці у АДРЕСА_1, оскільки працювала в цьому колгоспі з серпня 1968 року по жовтень 1974 року. Пізніше членом цього колгоспу став її син, ОСОБА_5, який працював у колгоспі з грудня 1989 року по жовтень 1990 року. Житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року був майном колгоспного двору. Позивачі проживали і були прописані в цьому будинку разом з матір'ю, ОСОБА_4, а тому є співвласниками майна колгоспного двору. У 1991 році за цією адресою їм було відкрито окремий погосподарський номер. ОСОБА_4 належала лише 1/7 частина будинку, а тому вона не мала права дарувати весь будинок ОСОБА_4 Рішенням Сергіївської сільської ради від 28 лютого 1994 року ОСОБА_4 було виділено у приватну власність 0,60 га для ведення підсобного господарства. У зв'язку з цим ОСОБА_5 правомірно було виготовлено технічну документацію та правовстановлюючі документи на землю.

Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним рішення п'ятої сесії Сергіївської сільської ради 21 скликання від 12 квітня 1996 року про видачу державного акта про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,60 га, розташовану в с. Сергії на ім'я ОСОБА_4 Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю серії 1-ЧВ № 001893 від 8 липня 1996 року, виданий Сергіївською сільською радою на ім'я ОСОБА_4 Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Путильською державною нотаріальною конторою 3 вересня 1996 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,60 га. Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю серії 1-ЧВ № 001939 від 21 жовтня 1996 року, виданий Сергіївською сільською радою на ім'я ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 відмовлено з інших підстав. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_12, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_13, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 30, 67 ЗК України, ст. ст. 9, 120, 123 ЦК УРСР.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.