Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області, Барської районної державної адміністрації Вінницької області, Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області, Головного управління Держземагентства Вінницької області про визнання недійсним рішення Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області, свідоцтв про право власності на земельну ділянку, розпорядження Барської районної державної адміністрації Вінницької області, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний стан, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 Ходацькою сільською радою Барського району Вінницької області була виділена в користування земельна ділянка площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства. Він неодноразово звертався до Ходацької сільської ради щодо приватизації даної земельної ділянки, однак йому відмовляли, посилаючись на те, що дана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. Однак, ОСОБА_7 була приватизована сусідня з ним земельна ділянка площею 0,3225 га і видане відповідне свідоцтво про право власності на цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_4 вважає, що при оформленні документів на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 були допущені грубі порушення, зокрема, нею не погоджувались зовнішні межі, приватизованої нею земельної ділянки. ОСОБА_8 на самовільно зайнятій земельній ділянці, по якій проходить загальна дорога, зробив огорожу і велику браму, чим перекрив перехід і проїзд до ставка, лісу, поля тощо. 5 травня 2014 року Ходацька сільська рада Барського району Вінницької області надала відповідь позивачам про те, що відповідною комісією було виявлено самозахват пасовища, зроблений ОСОБА_8 та рекомендовано останньому розібрати незаконно збудовані ним споруди і звільнити територію пасовища. Аналогічну відповідь було надано і Ялтушківською сільською радою. Однак, незважаючи на всі зауваження та рекомендації, ОСОБА_8 не звільняє самовільно зайняту земельну ділянку. Таким чином, просили визнати недійсними: рішення 2 сесії 22 скликання Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області від 2 жовтня 1993 року про виділення в користування земельної ділянки ОСОБА_7; розпорядження Барської районної державної адміністрації від 4 червня 2010 року № 289 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 із земель запасу Ходацької сільської ради"; свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,3225 га для ведення особистого селянського господарства на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області від 17 квітня 2014 року; усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_8 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, яка призначена для пасовища, а також загальної дороги, привести її в придатний для користування стан.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 25 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним розпорядження Барської районної державної адміністрації від 4 червня 2010 року № 289 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_7 із земель запасу Ходацької сільської ради", визнано недійсним свідоцтво, видане ОСОБА_7 про право власності на земельну ділянку площею 0,3225 га для ведення особистого селянського господарства на території Ходацької сільської ради Барського району Вінницької області від 17 квітня 2014 року, зобов'язано ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка призначена для пасовища, а також загальної дороги, привести її в придатний для користування стан. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку, з урахуванням норм ст. 15 ЦК України, про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачами не зазначено доводів щодо порушення (можливості порушення) їх прав рішеннями органів виконавчої влади та перегородженням земельної ділянки, яка призначена для пасовища, а також загальної дороги.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.