6-54213св13 Про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 30.07.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Дніпропетровське дорожньо-експлуатаційне підприємство, служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 лютого 2012 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася на автодорозі Н-08 "Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя" в районі с. Братське, було завдано шкоду автомобілю Меrсеdеs-Веnz Аtеgо 815, державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності, яким керував водій ОСОБА_4 Останній та його пасажир ОСОБА_5 отримали смертельні травми та померли на місці пригоди. На момент ДТП автомобіль перебував в оренді ТОВ "Прем'єр" згідно договору оренди від 25 липня 2011 року. Автомобіль був справним, рухався зі швидкістю близько 70 км/год. При підйомі в районі с. Братське на слизькій ділянці дороги водій ОСОБА_4 втратив контроль над автомобілем, у результаті чого виїхав на зустрічну смугу руху, де припустився зіткнення з зустрічним автомобілем МАЗ-533605-221, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом МАЗ-837810-12, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 За фактом скоєння ДТП було порушено кримінальну справу. Згідно висновку автотехнічної експертизи № 70/27-229 від 28 квітня 2012 року науково-дослідного експертно-крииміналістичного центру автомобіль Меrсеdеs-Веnz Аtеgо 815 в умовах місця ДТП рухався по мокрому дорожньому покриттю, яке стало таким після обробки обледенілого дорожнього покриття протиожеледною сумішшю, а виїхавши на ділянку з обледенілим дорожнім покриттям, яке не було оброблено такою сумішшю, автомобіль втратив керованість, після чого виїхав за межі проїзної частини дороги, а потім на полосу зустрічного руху, де зіткнувся з автопоїздом МАЗ. В умовах місця ДТП водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення вищезазначених транспортних засобів шляхом виконання тих чи інших норм Правил дорожнього руху. В діях водіїв не вбачається невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходилися б у причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Відповідно до висновку експерта № 2145 від 12 березня 2012 року розмір заподіяної шкоди, у зв'язку з пошкодженням автомобіля, становить 192 782 грн 96 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто зі служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 192 782 грн 96 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася в результаті виїзду автомобіля на обледенілу частину дороги, тому відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП, повинна нести служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області на підставі ст. 1166 ЦК України.

Апеляційний суд погодився з таким висновком районного суду, зазначивши при цьому, що оскільки автомобільні дороги загального користування закріплені на праві оперативного управління за службою автомобільних доріг, то остання повинна відповідати за технічний стан доріг, а отже є винною у скоєнні ДТП, яке сталося в результаті ожеледі дорожнього покриття, не обробленого дорожньою службою.

Проте погодитись з таким висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 19 і гл. 7 розд. ІІІ цього Кодексу.

За змістом ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України. Зокрема, у ній повинні бути зазначені мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте, зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не навів достатніх мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив обставини, якими б спростовувалися доводи апеляційної скарги.

Судами установлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Мегсесdеs-Веnz Аtеgо 815, державний номер НОМЕР_1. 25 липня 2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Прем'єр" укладено договір оренди зазначеного автомобіля.

22 лютого 2012 року близько 6 години в районі 421 км автодороги Н-08 "Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя" біля с. Братське водій автомобіля Меrсеdеs-Веnz Аtеgо 815, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 на слизькій ділянці дороги втратив контроль над автомобілем, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся із зустрічним транспортним засобом МАЗ-533605-221, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом МАЗ-837810-12, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_6 В результаті вказаної ДТП водій Меrсеdеs-Веnz ОСОБА_4 та його пасажир ОСОБА_5 отримали смертельні травми, від яких померли на місці події, автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень.

Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи від 12 березня 2012 року розмір матеріальної шкоди, завданої власнику внаслідок пошкодження під час ДТП автомобіля Меrсеdеs-Веnz Аtеgо 815, державний номер НОМЕР_1 становить 192 782 грн 96 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).

Будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Як вбачається з постанови про закриття кримінальної справи від 7 травня 2012 року, кримінальна справа, порушена за фактом ДТП, яка сталася 22 лютого 2012 року на 421 км автодороги "Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя" на території Дніпропетровської області за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_7, закрита у зв'язку з відсутністю в діях останніх складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Частиною 3 статті 14 і частиною 1 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Судами установлено, що автомобільна дорога Н-08 "Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя" (через Кременчук) на ділянці км 420+000 - км 425+000 відноситься до доріг загального користування та знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, Служба автомобільних доріг України у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі посилалася на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, завданою позивачу внаслідок ДТП та неправомірними, на думку позивача, діями відповідача, що є обов'язковою умовою для застосування положень ст. 1166 ЦК України та зазначала, що всупереч вимогам ст.ст. 212- 214 ЦПК суд не врахував та не дав належної оцінки доказам, які спростовують висновки суду щодо обґрунтованості позову, а саме:

- акту проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку від 21 березня 2011 року № 1-12, складеного комісією, утвореною наказом № 42-Р від 23 лютого 2012 року територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області, відповідно до якого водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Меrсеdеs-Веnz, не вибрав безпечну швидкість руху на ділянці дороги з ожеледицею, оброблену протиожеледним матеріалом, не врахував погодні умови та дорожню обстановку, у зв'язку з чим втратив можливість своєчасно реагувати на дорожню обстановку (т.1, а.с 68-73);

- довідці Головного управління МВС України у Дніпропетровській області № 173-дтп від 22 лютого 2012 року, згідно з якою водій транспортного засобу Меrсеdеs-Веnz ОСОБА_4 не обрав безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки та виїхав на зустрічну полосу, внаслідок чого зіткнувся із зустрічним транспортним засобом (т.1, а.с. 52);

- витягу з журналу обліку встановлених дорожніх знаків, відповідно до якого на зазначеній ділянці дороги встановлені дорожні знаки "1.13 - слизька дорога", "7.12 - ожеледиця" та "7.2.1 - довжина небезпечної ділянки";

- фотознімкам шин автомобіля Меrсеdеs-Веnz Аtеgо 815, державний номер НОМЕР_1, на яких зафіксовано значний знос протектору;

- протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 482428 від 22 лютого 2012 року, протоколу огляду місця ДТП від 22 лютого 2012 року та постанові серії АЕ № 413787 від 25 лютого 2012 року, відповідно до яких заходи з обробки дороги не було вжито на 426-428 км автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, в той час як ДТП сталася на 421 км зазначеної автодороги (т.1, а.с. 17-22, 30);

- акту обстеження місця ДТП на 421 км автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, складеному 22 лютого 2012 року о 6 годині з участю інспектора ВДАІ ОСОБА_8, згідно з яким недоліків в утриманні проїзної частини автодороги, які б могли стати причиною ДТП, не виявлено (т.1, а.с. 66). При цьому суд не звернув увагу на те, що ДТП сталася близько 6-ї години ранку 22 лютого 2012 року, а огляд місця ДТП, при якому виявлено обледеніння ділянки автодороги, був проведений в цей же день з 8 години 55 хвилин по 9 годину 35 хвилин, тобто майже через 3 години після ДТП. Постановою від 25 лютого 2012 року, яка прийнята судом як доказ вини відповідача у неналежному утриманні ділянки автодороги, на якій сталася ДТП, начальника дільниці ОСОБА_9 було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне утримання автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя на ділянці 426-428 км, в той час як ДТП сталася на 421 км зазначеної автодороги. Аналогічні доводи містяться і в запереченнях відповідача на позов.

За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Вирішуючи справу, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив доводи апеляційної скарги стосовно наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, заподіяною позивачу, та протиправною поведінкою відповідача, не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи апеляційної скарги, розглянув справу формально та передчасно залишив в силі рішення суду першої інстанції.