Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Журавель В.І.,

Лесько А.О., Хопти С.Ф.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона як спадкоємець першої черги за законом звернулася до Четвертої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, але свідоцтво про право власності не отримала, оскільки за сім днів до смерті її батько - ОСОБА_5, склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, яким все своє майно, з чого б воно не складалося та все те, що належало йому на день смерті, заповідав саме ОСОБА_3 Зазначала, що її батько протягом тривалого часу був психічно нездоровою людиною, не впізнавав близьких людей та проявляв на них агресію. ОСОБА_3, скориставшись тяжким станом здоров'я ОСОБА_5 та відсутністю поруч його близьких, запросив нотаріуса Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори і примусив батька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 скласти заповіт на його ім'я. Крім того, зазначала, що при оформленні заповіту не було волі заповідача, а заповіт також складено з порушенням вимог, встановлених законом.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати заповіт, складений ОСОБА_5 та посвідчений нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори недійсним.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2013 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним заповіт, посвідчений 27 січня 2005 року Державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 2-72, від імені ОСОБА_5

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2014 року поновлено ОСОБА_3 строк на звернення із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2014 року, у допуску справи до провадження Верховного Суду України відмовлено.

22 липня 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вдруге надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, а саме ст. ст. 225, 1257 ЦК України.

На підтвердження викладених у заяві доводів заявником додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року та від 26 червня 2014 року, що постановлені за результатом розгляду, на думку заявника, аналогічних справ.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту заяви та доданих до неї копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки із доданих до заяви судових рішень не вбачається однакових фактичних обставин та подібних правовідносин у порівнянні з судовим рішенням, яке оскаржується.

Оскільки неоднакового застосування норми матеріального права не було, а виникли питання щодо доведення вимог, що є застосуванням норм процесуального права і вони не є підставою для допуску до провадження, то в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа - Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.