Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Амеліна В.І., Карпенко С.О., Савченко В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді про стягнення коштів, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді (далі - Фонд), мотивуючи його тим, що на підставі постанови Фонду від 19 вересня 2012 року їй безпідставно припинено сплачувати щомісячні страхові виплати.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд стягнути з Фонду на її користь 10 164 грн 18 коп. на відшкодування невиплачених страхових виплат за період з 1 вересня 2012 року по 1 березня 2013 року.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_4 10 164 грн 18 коп. на відшкодування невиплачених страхових виплат за період з 1 вересня 2012 року по 1 березня 2013 року.

У касаційній скарзі Фонд просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є, зокрема своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон).

Статтею 21 Закону встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (ст. 28 Закону).

Судами встановлено, що 4 лютого 2009 року внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 завдано шкоду здоров'ю, про що було складено акт за формою Н-1 від 9 квітня 2009 року.

7 квітня 2009 року Фондом було винесено постанову "Про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати" в розмірі 1 307 грн 17 коп (а. с. 24-25).

Постановою Фонду від 19 вересня 2012 року припинено сплату ОСОБА_4 щомісячних страхових виплат, з підстав визнання недійсним акта № 1 за формою Н-1 від 9 квітня 2009 року про нещасний випадок на виробництві (а. с. 55).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди правильно виходили із того, що статтею 38 Закону не передбачено такої підстави для припинення виплати страхового відшкодування, на яку посилається відповідач.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Павлограді відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.