Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Писаної Т.О., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Харківської міської ради, треті особи: Четверта Харківська державна нотаріальна контора, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, комітет з державних премій України в галузі науки і техніки, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування, визнання права власності на частину майна подружжя, визнання права власності, за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка діє через представника Тризну Євгена Вікторовича, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з червня 1981 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_8 Весь цей час вони проживали спільно, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер, у зв'язку з чим відкрилась спадщина, яка складається з: квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,1190 га в садовому товаристві "Дружба" Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, та придбаного за спільні кошти подружжя автомобіля марки SsangYong Actyon. Крім того, Указом Президента України № 329/2012 від 18 травня 2012 року (329/2012) ОСОБА_8 посмертно було присуджено Державну премії України в галузі науки і техніки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач звернулась до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, але у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують укладення шлюбу з померлим, їй було відмовлено. Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених вимог, позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу з червня 1981 року по 16 березня 2012 року, визнати за нею у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя та у порядку спадкування за законом четвертої черги право власності на вищевказане спадкове майно.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року, позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_8 і ОСОБА_6, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2005 року по 16 березня 2012 року.

Визнано за ОСОБА_6 право на спадкування за законом у четверту чергу спадкоємців після смерті ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_6 право власності на автомобіль SsangYong Actyon, 2009 року випуску, р.н. НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1, земельні ділянки № 1 площею 0,0557 га та № 2 площею 0,0633, що розташовані у садовому товаристві "Дружба" на землях Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області та Державну премію України в галузі науки і техніки 2011 року, що була присуджена ОСОБА_8 Указом Президента України № 329/2012 від 18 травня 2012 (329/2012) року. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Харківської міської ради, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 червня 2005 року ОСОБА_8 належала квартира АДРЕСА_1, а на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ХР № 080626 - земельна ділянка площею 0,1190 га у садовому товаристві "Дружба" Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області.

На підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2010 року ОСОБА_8 придбав автомобіль SsangYong Actyon, 2009 року випуску. Указом Президента України № 329/2012 від 18 травня 2012 року (329/2012) ОСОБА_8 було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (посмертно).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 звернулась до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, але у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують укладення шлюбу з померлим, їй було відмовлено.

Зі змісту довідки ЖБК "Місяць" від 27 травня 2013 року вбачається, що з 1988 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 в належній останній квартирі АДРЕСА_2.

Згідно з довідкою, виданою Науково-практичним медичним центром Харківського Національного медичного університету, з 02 по 16 березня 2012 року ОСОБА_6 знаходилась в неврологічному відділенні, де здійснювала догляд за хворим ОСОБА_8, який у цей період часу знаходився на лікуванні.

З квитанцій про оплату комунальних послуг, що надавалися за адресою належної ОСОБА_8 квартири АДРЕСА_1, вбачається, що зазначені квитанції протягом 2008-2012 років підписувались під час сплати комунальних послуг саме ОСОБА_6

Частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі вищевказаних встановлених судом обставин, виходив із доведеності факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини у зв'язку зі смертю останнього, що відповідно до ст. 1264 ЦК України дає їй право на спадкування за законом у четверту чергу. Крім того, суд зазначив, що будь-яких доказів, що спростовують зазначений факт, представником Харківської міської ради не надано і матеріали справи не містять таких.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статей 213, 215 ЦПК України судові рішення повинні містити вичерпні висновки про встановлені обставини і їх правові наслідки.

Висновки є вичерпними, коли вони підтверджуються достатніми і допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Оцінюючи надані сторонами докази, суди не дотрималися встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує та оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи та заперечення сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди дійшли висновку про проживання позивача з померлим однією сім'єю без шлюбу на підставі доказів, які свідчать про здійснення позивачем догляду за хворим ОСОБА_8 з 02 по ІНФОРМАЦІЯ_1 року та про підписання нею квитанцій по сплаті комунальних послуг. При цьому, суди не перевірили, яким чином ці докази свідчать про факт проживання позивача з померлим однією сім'єю, а не обставин щодо надання допомоги.

Крім того, встановивши на підставі довідки ЖБК "Місяць" від 27 травня 2013 року, що померлий проживав із позивачем у належній їй квартирі, суди не перевірили доводи відповідача про те, що померлий був зареєстрований та проживав у своїй квартирі АДРЕСА_1.

Таким чином, визнаючи за позивачем право на спадкування згідно з ст. 1264 ЦК України суди не взяли до уваги роз'яснення, викладені у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року (v0007700-08) , про те, що відповідно до ст. 1264 ЦК України право на спадкування за законом у четверту чергу мають особи, які спільно проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років, тобто були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки (ст. 3 СК України), та не навели належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених фактів.

Оскільки судами не встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, то оскаржувані судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.