Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Дербенцевої Т.П.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" про стягнення заборгованості з орендної плати, виселення та зобов'язання звільнити та повернути приміщення

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2014 року, -

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звенулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" (далі - ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок") про стягнення заборгованості з орендної плати, виселення та зобов'язання звільнити та повернути приміщення.

Зазначала, що 1 січня 2012 року за договором вона передала в оренду відповідачеві нежитлові приміщення літ. 35-1, 35-2, 35-4, 35-5, 35-15, розташовані на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 37, 7 кв. м. Розмір оренди визначений п. 5.1. договору оренди та становив 550 грн на місяць. Разом з тим, указана сума була внесена відповідачем лише за три місяці: січень, лютий, березень 2012 року. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору щодо плати за оренду, 17 серпня 2012 року вона направила повідомлення на адресу ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" про відмову від договору на підставі ст. 782 ЦК України, яка була отримана відповідачем 22 серпня 2012 року. Факт розірвання договору оренди підтверджено й додатковою угодою, укладеною між ними 12 вересня 2012 року. За положеннями п. 10.3. договору оренди, за прострочення виконання орендарем зобов'язань щодо внесення орендних платежів стягується пеня у розмірі 0, 5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Посилаючись на указані обставини, ОСОБА_3 просила стягнути заборгованість із орендної плати за період із квітня по серпень 2012 року у розмірі 2 572 грн; 5 311, 18 грн пені за прострочення виконання зобов'язань щодо внесення орендних платежів відповідно до п. 10.3. договору оренди; три проценти річних у розмірі 87, 31 грн та 14 960, 06 грн неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення об'єктів оренди відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України; зобов'язати відповідача звільнити приміщення, повернути їй та виселити ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" зі спірних об'єктів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто із ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" на користь ОСОБА_3 заборгованість із орендної плати у розмірі 2 572 грн, 5 311, 18 грн пені за прострочення виконання зобов'язань щодо внесення орендних платежів, три проценти річних у розмірі 87, 31 грн та 14 960, 06 грн неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення об'єктів оренди. Зобов'язано ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" забрати своє майно, звільнити та повернути ОСОБА_3 приміщення літ. 35-1, 35-2, 35-4, 35-5, 35-15, розташовані на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд розглянув справу із порушенням указаних норм.

Встановлено, що 1 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за яким позивач передала у строкове оплатне користування відповідачеві нежитлові приміщення літ. 35-1, 35-2, 35-4, 35-5, 35-15, розташовані на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1, загальною площею 37, 7 кв. м до 31 грудня 2013 року (п. п. 1, 4 договору).

Порядок розрахунків за договором визначено п. 5, за змістом якого період здійснення орендних платежів є календарний місяць, не пізніше 5 числа якого орендар зобов'язався вносити 550 грн.

17 серпня 2012 року ОСОБА_3 направила повідомлення на адресу ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" про відмову від договору на підставі ст. 782 ЦК України у зв'язку із простроченням оплати оренди, яка була отримана відповідачем 22 серпня 2012 року.

12 вересня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, у якій погодили вважати договір оренди нежитлового приміщення розірваним із 22 серпня 2012 року у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання щодо оплати оренди; встановили кінцевий строк повернення орендного приміщення до 12 вересня 2012 року; визначили розмір заборгованості за орендними платежами за період із 1 квітня 2012 року по 22 серпня 2012 року у розмірі 2 572 грн.

Сторонами визнана та не оспорюється та обставина, що орендна плата внесена відповідачем за січень, лютий, березень 2012 року у розмірі 1 402, 50 грн згідно видаткового касового ордеру від 20 січня 2012 року.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення заборгованості із орендної плати за період із квітня по серпень 2012 року, пені за прострочення виконання зобов'язань щодо внесення орендних платежів та трьох процентів річних, апеляційний суд виходив із того, що із складених між сторонами 30 квітня 2012 року, 31 травня 2012 року та 30 червня 2012 року (а. с. 113-115) актів вбачається, що вони не мають один до одного претензій щодо орендної плати. Про розрахунок за квітень, травень, червень 2012 року свідчить прибутковий та видатковий касовий ордери від 18 липня 2012 року на суму 1 402, 50 грн (а. с. 103). Згідно квитанції дирекції Укрпошти від 4 вересня 2012 року на адресу позивача здійснено переказ готівки у розмірі 1 402, 50 грн (а. с. 104), що є платою за користування об'єктом оренди у липні та серпні 2012 року.

Разом з тим, погодитися із такими висновками не можна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання у встановлений договором строк є простроченням боржника (ч. 1 ст. 612 ЦК України) та є підставою для нарахування неустойки (ст. 611 ЦК України).

За положеннями п. 10.3. договору оренди від 1 січня 2012 року, за прострочення виконання орендарем зобов'язань щодо внесення орендних платежів стягується пеня у розмірі 0, 5 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як випливає зі змісту договору, належним виконанням зобов'язання щодо оплати користування об'єктом оренди є внесення орендного платежу наперед кожного місяця, за який здійснюється оплата, або на будь-який більший строк, але у розмірі, який встановлено п. 5.1. договору (550 грн за кожен місяць наперед). Оплата за попередні періоди здійснення орендних платежів є порушенням строку й порядку оплати оренди, у зв'язку із чим з моменту настання строку внесення чергового платежу виникає прострочення орендаря.

Дійшовши висновку про те, що про розрахунок за квітень, травень, червень 2012 року свідчить видатковий касовий ордер від 18 липня 2012 року на суму 1 402, 50 грн, апеляційний суд зміст договірних положень не врахував.

Крім того, порядок здійснення орендних платежів (п. 5.4. договору оренди) передбачає лише форму оплати - готівкову або безготівкову. Дійшовши висновку про те, що із суті спірного зобов'язання випливає необхідність проведення розрахунків за договором безпосередньо у касі ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок", апеляційний суд не перевірив видатковий касовий ордер від 18 липня 2012 року на предмет його належності та достовірності як доказу у справі, зважаючи на відсутність на ньому підпису отримувача (орендодавця) готівки.

Акти від 30 квітня 2012 року, 31 травня 2012 року та 30 червня 2012 року, на підставі яких апеляційний суд спростовує вимоги позивача щодо прострочення орендної плати, відомостей щодо розрахунків та взаємозвірки саме таких даних не містить. При їх оцінці судом не дотримано вимоги ст. ст. 60, 212 ЦПК України.

У наявному у матеріалах справи запрошенні для отримання орендної плати від 29 серпня 2012 року (а. с. 151) зазначено, що 3 вересня 2012 року ОСОБА_3 з'явилася за указаною адресою, але працівники ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" були відсутні на роботі, що скріплено підписами свідків.

Висновку щодо неможливості оплати оренди ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок" через касу підприємства у зв'язку із неприбуттям орендодавця та необхідності проведення платежів через відділення поштового зв'язку апеляційний суд дійшов без оцінки наведених обставин та самої квитанції Укрпошти від 4 вересня 2012 року, яка містить помилки у прізвищі отримувача.

Належність проведення розрахунків за липень, серпень 2012 року на підставі квитанції Укрпошти від 4 вересня 2012 року апеляційним судом також не перевірена.

Не відображені у висновках апеляційного суду й результати оцінки додаткової угоди від 12 вересня 2012 року, у якій сторони визначили розмір заборгованості за орендними платежами за період із 1 квітня 2012 року по 22 серпня 2012 року у розмірі 2 572 грн.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст. 785 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення неустойки за прострочення виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, зобов'язання відповідача звільнити приміщення, апеляційний суд посилався на постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 3, 4, 5, 12 вересня 2012 року (а. с. 116-119), акти огляду від 2, 3 вересня 2012 року (а. с. 120-121), згідно яких ОСОБА_3 здійснено заходи щодо заміни замків на вхідних дверях із подальшим вивезенням майна ТОВ "Агенція організації відпочинку - твій відпочинок", що унеможливлює факт користування об'єктом оренди та його неповернення у зв'язку із розірванням договору.

Разом з тим, повністю підстави заявленого у цій частині позову апеляційний суд не перевірив, зокрема не з'ясував, хто є фактичним користувачем нежитлових приміщень літ. 35-1, 35-2, 35-4, 35-5, 35-15, розташованих на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1, зважаючи на те, що указана адреса є зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи відповідача (а. с. 8, 9).

Враховуючи те, що внаслідок порушення апеляційним судом норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 212, 214, 303, 316 ЦПК України) не встановлені фактичні обставини справи, рішення апеляційного суду необхідно скасувати відповідно до ст. 338 ЦПК України, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 6 лютого 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.