Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Журавель В.І., Савченко В.О., Касьяна О.П., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Компас" про визнання укладеним договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі представника за довіреністю Стрілка Олександра Володимировича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 02 квітня 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Компас" (далі - ТОВ "АГ Компас"), у якому просила визнати укладеним договір добровільного страхування наземного транспортного засобу від 11 березня 2013 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на ті обставини, що 11 березня 2013 року між нею та ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" укладено договір добровільного страхування належного їй автомобіля Toyota corolla, 2008 року випуску.

У ніч з 21 на 22 квітня 2013 року на автодорозі Черешнівка-Рачин сталася ДТП, внаслідок чого її автомобіль отримав механічні ушкодження, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування та як подія не є страховим випадком, оскільки позивачка внесла страховий платіж на рахунок страховика тільки 15 березня, замість 12 березня 2013 року і договір не набув чинності.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 02 квітня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - Стрілко О.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент укладення договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, страховий платіж позивачка внесла 15 березня 2013 року, тому договір набув чинності 16 березня 2013 року і він є укладеним, що є підставою для задоволення позову.

Оскаржувані судові рішення є правильними та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 11 березня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" укладено договір добровільного страхування автомобіля Toyota corolla, 2008 року випуску, який належить позивачці, страховий платіж за яким ОСОБА_6 внесла 15 березня 2013 року в сумі 4 451 грн 20 коп.

21 квітня 2013 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем та рухаючись по автомобільній дорозі Черешніка-Рачин, не впоралась із керуванням, з'їхала у придорожній кювет внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження, тому вона звернулась із заявою про настання страхового випадку та виплату їй страхового відшкодування.

Однак листом від 01 вересня 2013 року їй було відмовлено, оскільки нею порушено порядок сплати страхового платежу і договір не набув чинності.

Пунктами 13.1, 18.6 договору страхування визначено порядок сплати чергових страхових платежів, їх розмір та строки. У разі несплати або неповної сплати страхового платежу за перший період страхування у визначені п. 13.1 договору страхування строки (до 12 березня 2013 року) і розмірі - договір страхування вважається таким, що не набув чинності, і невиконання цих вимог може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дав належну оцінку обставинам справи про те, що договір страхування є укладеним з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов договору, страховий платіж позивачкою внесено в межах строку дії договору до настання страхового випадку, тому договір страхування є чинним та укладеним, а страховик не відмовився від договору, що є підставою для задоволення позову.

Такі висновки судів є правильними.

При цьому судами правильно застосовані ст. ст. 638, 982, 983, 997 ЦК України, судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно відхилити, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 02 квітня 2014 року залишити без змін, як передбачено ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" - Стрілка Олександра Володимировича відхилити, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 02 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.