Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,

Касьяна О.П., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Бережної Наталії Миколаївни на заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2013 року,

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору від 22 вересня 2006 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2 311 грн 09 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24 % річних та з кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 22 вересня 2007 року.

Посилаючись на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 39 686 грн 61 коп., з яких 2 240 грн 45 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11 635 грн 01 коп. - проценти за користування кредитними коштами, 23 070 грн 72 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, а також 500 грн штрафу (фіксована складова) і 1 866 грн 03 коп. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з ОСОБА_4

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Бережна Н.М. просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Проте погодитися з таким висновком судів не можна.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно із умовами якого відповідачу було надано кошти в розмірі 2 311 грн 09 коп. на умовах сплати 24 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 22 вересня 2007 року.

Пунктом 5.5. вказаного кредитного договору сторонами визначено строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитним коштами, винагороди, неустойки - пені, штрафів тривалістю п'ять років.

До суду з позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося 21 жовтня 2013 року.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Цивільний кодекс України (435-15) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.

Пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку із самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні від 20 листопада 2013 року у справі № 6-126цс13, обов'язковість якого для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України визначена ст. 360-7 ЦПК України.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи не містять заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, а тому висновок судів про відмову в позові з цих підстав зроблено всупереч вищевказаним нормам законодавства.

Оскільки допущені судами при вирішені цієї справи порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому судові рішення повинні бути скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Бережної Наталії Миколаївни задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 24 грудня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.