Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євграфової Є.П., Касьяна О.П., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересована особа - ОСОБА_7, про поворот виконання рішення суду, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2014 року,

У січні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про поворот виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відібрання дитини, згідно з яким відібрано малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_6 Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2013 року вказане судове рішення скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2014 року заяву ОСОБА_6 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_7 повернути малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2014 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 лютого 2014 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_6 про поворот виконання рішення суду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нову ухвалу, якою її заяву задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний суд керувався тим, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який знаходиться на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви про поворот виконання судового рішення відповідно до вимог ст. ст. 380, 381 ЦПК України не вбачається. Крім того, за заявою ОСОБА_6 вимагається поворот виконання рішення суду, згідно з яким не вирішувалось питання про стягнення коштів, витребування майна тощо, тобто спір немайнового характеру.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2013 року, відібрано малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від матері ОСОБА_6

Згідно з актом держаного виконавця Крамара Р.Я. від 11 липня 2013 року малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у примусовому порядку відібрано від матері ОСОБА_6 та передано батькові ОСОБА_7 (а.с. 135).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 04 грудня 2013 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 липня 2013 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.

03 січня 2014 року ОСОБА_6 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про поворот виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 381 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (v013p710-11) інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Колегія суддів, розглядаючи доводи касаційної скарги, вважає, що висновок суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, оскільки у заяві про поворот виконання рішення порушено питання про повернення малолітньої дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, від батька до матері.

Питання відібрання дитини чи визначення її місця проживання урегульовано рядом нормативних актів та має відбуватися за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року) задекларовано, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Національним законодавством, зокрема Сімейним кодексом України (2947-14) , у ч. 4 ст. 19 передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

У ч. 5 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Матеріали справи містять рішення комісії з питань захисту прав дитини Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 30 травня 2013 року про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_7

У висновку Тернопільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 також зазначено про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_7

Жодних інших висновків органу опіки і піклування з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 матеріали справи не містять.

Процедура розгляду заяви про поворот виконання рішення суду не містить у собі можливості дотримання вимог законодавства щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

У порядку вирішення питання про поворот виконання судового рішення зазначені питання щодо відібрання дитини від одного з батьків не можуть бути розглянуті.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 337, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.