Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про реальний розподіл спадкового майна, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про реальний розподіл в натурі спадкового майна та з урахуванням уточнених позовних вимог просив поділити між сторонами житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, виділивши йому в натурі 1/2 частину вказаного житлового будинку та встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до розміру часток у власності на будинок.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1, вартість якого становить 6654 грн 62 коп. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, відповідно до якого ОСОБА_7 виділяється частина земельної ділянки розміром 0,0997 га на якій розташований будинок, і яка за схемою користування земельною ділянкою до висновку будівельно-технічної експертизи є ділянкою № 2, а ОСОБА_6 виділяється частина земельної ділянки розміром 0,0997 га, яка за вказаною схемою є ділянкою № 1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 3327 грн 31 коп. вартості належної йому частини будинку та в рахунок відшкодування судових витрат по справі 1107 грн 30 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції змінити та скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, а в частині розподілу спадкового будинку рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що сторони є співвласниками житлового будинку, який не підлягає реальному розподілу в натурі та виходячи з положень ст. 88, ч. 4 ст. 120 ЗК України, здійснив розподіл земельної ділянки відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи. Крім того, відповідно до ст. 364 ЦК України, суд першої інстанції визнав за відповідачем право власності на будинок та стягнув на користь позивача 1/2 частину компенсації вартості спірного будинку.

Проте повністю погодитись з висновками судів не можна з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками в рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину № 716 від 4 травня 1985 року (а.с.14).

Як вбачається з довідки Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області № 4641/0224 від 29 жовтня 2012 року (а.с. 7) за спірним будинком рахується земельна ділянка площею 0,15 га, а відповідно до плану меж земельної ділянки (а.с. 8) земельна ділянка становить розмір 0,1994 га.

Відповідно до акта земельно-узгоджувальної комісії, складеного 04 травня 2012 року Перегінською селищної радою Рожнятівського району Івано-Франківської області (а.с. 9), затвердженого рішенням шістнадцятої сесії шостого демократичного скликання Перегінської селищної ради Рожнятівського району Івано-Франківської області № 132/16-2012 від 22 червня 2012 року (а.с. 15), останньою запропоновано провести сторонам розподіл земельної ділянки, яка служить для обслуговування житлового будинку, у співвідношенні до часток у власності будинку.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 11/1/13 від 16 серпня 2013 року (а. с. 44-59), проведеної судовим експертом Боднарем О.З., дійсна вартість спірного будинку на час проведення експертизи, з урахуванням ступеню зносу 95%, становить 6654 грн 62 коп., споруда перебуває в аварійному стані та реальному розподілу в натурі не підлягає. Крім того, у даному висновку запропоновано можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням її розміру 0,1994 га.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень,визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Із роз'яснень, викладених у п. 21 Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за № 7 від 16 квітня 2004 року (va007700-04) , вбачається, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги на вищезазначені вимоги закону уваги не звернув; не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не визначився з обсягом прав сторін відносно земельної ділянки, її правовим статусом, зокрема, як земельної ділянки, яка надана для обслуговування житлового будинку чи для інших цілей, в тому числі сільськогосподарських, виходячи з вимог законодавства, яке діяло на час виділення або надання земельної ділянки.

Суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставин справи, не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не з'ясував, земельна ділянка якого розміру надавалась селищною радою для обслуговування житлового будинку, та згідно якого рішення селищної ради сторони користуються спірною земельною ділянкою, не надав належної оцінки наявним у справі довідкам з яких вбачається різна площа земельної ділянки, якою користуються сторони (0,15 га чи 0,1994 га) та не звернув уваги на те, що у свідоцтві про право на спадщину (а.с. 14), виданому ОСОБА_6 розмір земельної ділянки зазначений 910 кв.м, не роз'яснивши право про необхідність надання правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи (а.с.44-59), яка була проведена фактично без врахування правовстановлюючих документів на підставі довідок, в яких зазначені відмінності щодо дійсного розміру земельних ділянок та надав висновок щодо встановлення можливого порядку користування спірною земельною ділянкою в той час, як таке питання судом не ставилось.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції вказаних розбіжностей не усунув та не сприяв з'ясуванню зазначених обставин.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення ст.ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не звернув уваги на будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 (а.с. 73-77), розмір якої становить 700 кв.м.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.