6-584св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 09.04.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - арбітражний керуючий Хайло Микола Володимирович, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 03 грудня 2013 року,

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" (далі - ПАТ банк "Меркурій") звернулось до суду з вказаним позовом, у якому позивач просив накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 415 002 грн, які знаходяться на депозитному рахунку НОМЕР_2, що належить приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у банку "Національний кредит" (код банку 320702, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1), також зобов'язати приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 перерахувати на рахунок № 290949999 в ПAT банк "Меркурій" (код банку 351447), який належить ПAT банку "Меркурій", грошові кошти в сумі 1 415 002 грн з депозитного рахунка НОМЕР_2 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у банку "Національний кредит" (код банку 320702, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1).

Позивач посилався на те, що 09 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "Меркурій" (далі - АКБ "Меркурій"), правонаступником якого є ПАТ банк "Меркурій", та ОСОБА_4 був укладений договір № 14-10-14П-62 про надання іпотечного кредиту в іноземній валюті, відповідно до умов якого та додаткових угод до нього ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 500 тис. дол. США.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором між АКБ "Меркурій" та позичальником був укладений договір іпотеки від 09 серпня 2006 року № 14-10-143-35, згідно з яким останній передав в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 215 кв. м та нерухоме майно, яким є вбудований магазин, що розташований по АДРЕСА_2, загальною площею 138,7 кв. м.

Позивач просив визнати дії приватного нотаріуса ОСОБА_3 в частині неперерахування нею з її депозитного рахунка на рахунок ПАТ банку "Меркурій" грошових коштів у сумі 1 415 002 грн такими, що порушують права останнього, а також стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 1 415 002 грн та зобов'язати її перерахувати вказані кошти, які були отримані в результаті продажу майна у процесі ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6 з її депозитного рахунка на рахунок ПАТ банк "Меркурій".

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 грудня 2013 року, у задоволенні позову ПАТ банк "Меркурій" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ банк "Меркурій", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 09 серпня 2006 року між АКБ "Меркурій" та ОСОБА_4, як фізичною особою, був укладений договір № 14-10-14П-62 про надання іпотечного кредиту, відповідно до умов якого та додаткових угод до нього ОСОБА_6 отримав кредит у сумі 500 тис. дол. США.

На забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № 14-10-14П-62 між АКБ "Меркурій" та позичальником був укладений договір іпотеки від 09 серпня 2006 року № 14-10-143-35, згідно з умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 215 кв. м та нерухоме майно, яким є вбудований магазин, що розташований по АДРЕСА_2, загальною площею 138,7 кв. м.

Постановою господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року, фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, передбачену ст. ст. 22 - 26, 29 - 34, 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Хайла М.В., якого було зобов'язано провести дії відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 червня 2012 року був затверджений поданий ліквідатором банкрута реєстр визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до ФОП ОСОБА_6, згідно з яким встановлена третя черга задоволення вимог кредитора АКБ "Меркурій" у сумі 3 788 866 грн 56 коп.

Судом також встановлено, що на момент визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом у позивача були відсутні виконавчі документи з приводу невиконання ОСОБА_4 боргових зобов'язань за кредитним договором, тобто після припинення відповідачем сплати кредиту позивач не звертався до суду з позовними вимогами про стягнення з останнього суми заборгованості за кредитом або з позовними вимогами про стягнення з останнього суми заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Нерухоме майно, що було передано ОСОБА_4 в іпотеку ПАТ банку "Меркурій", було включено до ліквідаційної маси, оскільки використовувалося у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_4 відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

14 серпня 2012 року Київською універсальною біржею були проведені аукціонні торги, на яких було продано майно ФОП ОСОБА_6 та майно фізичної особи ОСОБА_6, яке знаходилося в іпотеці ПАТ банку "Меркурій", за 1 415 002 грн, які відповідно до п. 3.3 договорів купівлі-продажу цих об'єктів від 16 серпня 2012 року були перераховані на депозитний рахунок приватного нотаріуса ОСОБА_3

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2012 року було скасовано постанову господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року та припинено провадження у справі № 21/17-5170-2011 про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01 березня 2013 року з ОСОБА_6 на користь ПАТ банку "Меркурій" було стягнуто заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2006 року № 14-10-14П-62 у сумі 3 216 517 грн 55 коп. та судові витрати у сумі 1 820 грн.

Після скасування постанови господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012 року та припинення процедури банкрутства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 позивач звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_3 з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 1 415 302 грн з її депозитного рахунка НОМЕР_2 на рахунок ПАТ банку "Меркурій", які були отримані нею в результаті продажу майна ОСОБА_6, яке знаходилося в іпотеці ПАТ банку "Меркурій" у процесі ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний нотаріус ОСОБА_3 правомірно відмовила ПАТ банку "Меркурій" у перерахуванні грошових коштів на його рахунок у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок), не передбачено видачу коштів з депозитного рахунка нотаріуса за вимогою кредитора, який є кредитором третьої черги.

Також суд виходив з того, що на теперішній час у ПАТ банку "Меркурій" немає правових підстав порушувати питання про стягнення коштів, які знаходяться на депозиті нотаріуса, на його користь, оскільки він не був власником реалізованого іпотечного майна, а у нотаріуса немає повноважень на розпорядження коштами, які знаходяться у неї на депозиті.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 85 Закону України "Про нотаріат" нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.

Статтею 86 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 1 гл. 21 Порядку прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання кредитору здійснюється за відповідною заявою заінтересованої особи (боржника) або за заявою ліквідатора громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Заява реєструється нотаріусом у книзі вхідної кореспонденції і є підставою для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, перераховані на депозитний рахунок нотаріуса, використовуються лише за рішенням суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Приписами п. п. 2.3 п. 2 Глави 21 Порядку встановлено, що у разі, якщо грошові суми внесені в депозит нотаріуса ліквідатором громадянина-підприємця, то про їх надходження нотаріус повідомляє господарський суд, що визнав громадянина-підприємця банкрутом, і за рішенням господарського суду видає їх з депозиту.

Відповідно до п. 9.1 п. 9 Глави 21 Порядку видача з депозиту грошових сум або цінних паперів здійснюється за заявою, яку подає депонент, за заявою та рішенням господарського суду, які подає ліквідатор громадянина-підприємця. На заяві нотаріусом здійснюється службова відмітка про встановлення особи депонента, ліквідатора громадянина-підприємця, реквізити документа, на підставі якого особу було встановлено, та вказується документ, що підтверджує право на одержання депозитних сум (свідоцтво про право на спадщину, рішення суду, довіреність тощо).

Таким чином, вказаним Порядком визначено умови видачі грошових коштів, які внесені ліквідатором громадянина-підприємця у депозит нотаріуса.

При цьому ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , ні Порядком не передбачено видачу коштів з депозитного рахунка нотаріуса за вимогою кредитора. Не передбачено це і Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ПАТ банку "Меркурій".

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.