Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мостової Г. І.,

Мартинюка В. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання рішення сільської ради незаконним та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати незаконним рішення Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 19 жовтня 2012 року № 251, яким скасовано рішення сесії від 27 листопада 2011 року № 117 у частині надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га, що розташована по АДРЕСА_1, та визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 право власності на вказану земельну ділянку.

Посилалась на те, що рішенням Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 20 листопада 2003 року № 73 її батьку ОСОБА_6 передано вказану земельну ділянку, а 27 листопада 2011 року рішенням Соколівської сільської ради № 117 внесено зміни і доповнення до раніше прийнятого рішення, яким передано у власність земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства і дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_6 помер. 19 жовтня 2012 року сесія Соколівської сільської ради прийняла рішення № 251, яким скасувала рішення сесії від 27 листопада 2011 року № 117 у частині надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га. У зв'язку з тим, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2012 року їй відмовлено у визнанні в порядку спадкування за заповітом права власності на вказану земельну ділянку, просила задовольнити позов.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 вересня 2013 року в частині відмови в позові про визнання незаконним рішення Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним рішення Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 19 жовтня 2012 року № 251.

У решті рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в позові просить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у суді не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що оспорюване рішення Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 19 жовтня 2012 року № 251 є незаконним, оскільки прийнято поза межами своєї компетенції.

Такі висновки судів у частині вирішення спору про визнання незаконним оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування є передчасними з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 20 листопада 2003 року Соколівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області прийнято рішення № 73 щодо надання земельної ділянки площею 0,05 га ОСОБА_6

На виконання протесту прокурора від 12 жовтня 2011 року № ВЗ-126-4 27 листопада 2011 року Соколівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області було прийнято рішення № 117 про внесення змін і доповнень до раніше прийнятого 20 листопада 2003 року рішення, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність та постійне користування у межах населеного пункту по вул. Зеленій.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

19 жовтня 2012 року Соколівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області прийнято рішення № 251 про скасування рішення від 27 листопада 2011 року № 117 у частині надання дозволу ОСОБА_6 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,05 га у межах населеного пункту по вул. Зеленій.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України при вирішенні спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності необхідно мати на увазі, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Таке узгоджується і з Рішенням Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 (v010p710-10) у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 143 Конституції України, п. п. "а", "б", "в", "г" ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України при вирішенні земельних спорів за позовами фізичних чи юридичних осіб до органів місцевого самоврядування як органів державної влади.

Суди, вирішуючи зазначений спір у цій частині в порядку цивільного судочинства, на порушення приписів ст. ст. 15, 212- 214, 303 ЦПК України не звернули уваги на те, що позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування як суб'єкта владних повноважень щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Таке свідчить про те, що правовідносини, які виникли з приводу звернення позивача до органу місцевого самоврядування та оскарження його дій з приводу відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою носять ознаки публічно-правового спору, який має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ЦПК України судові рішення підлягають скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст. ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного судові рішення в частині вирішення спору про визнання незаконним рішення Соколівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області від 19 жовтня 2012 року № 251 підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині вимог.

У той же час, вирішуючи спір в частині визнання права власності ОСОБА_3 у порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,05 га, що розташована по АДРЕСА_1, суди не звернули уваги на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 аналогічного змісту були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2012 року у справі № 1903/2565/2012 у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування на вказану земельну ділянку відмовлено (а. с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

З урахуванням наведеного, судові рішення в частині вирішення спору про визнання права власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 вересня 2013 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2013 року скасувати.

Провадження у даній справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.