Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Остапчука Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про демонтаж самочинно здійсненої реконструкції будинку, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційними скаргами представника Львівської міської ради - Поліщук Ольги Степанівни та ОСОБА_11 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2013 року,

Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про демонтаж самочинно здійсненної реконструкції будинку, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

В обґрунтування позову Львівська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0450 га на АДРЕСА_1. Розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 03 листопада 2006 року № 1841 відповідачам надано дозвіл на здійснення реконструкції належного їм будинку АДРЕСА_1 з прибудовою і надбудовою згідно з поданою проектною документацією.

Інспекцією ДАБК у Львівській області видано дозвіл на початок будівельних робіт, однак згодом було встановлено, що проектну документацію підготовлено ТзОВ "НВФ "Галпроект" у якого на момент розроблення вказаного проекту, була відсутня ліцензія на будівельну діяльність, оскільки строк дії попередньої ліцензії сплив 17 вересня 2005 року, а наступну товариство отримало лише 18 серпня 2006 року. Враховуючи наведене та керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, позивач вважав, що реконструкція будинку була проведена незаконно в зв'язку з чим підлягає демонтажу. Крім цього, позивач вказував, що збудоване відповідачами приміщення не відповідає затвердженому проекту, відповідачі самовільно захопили частину земельної ділянки, яка являється комунальною власністю.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2013 року, в задоволенні позову Львівської міської ради відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_11 та представник Львівської міської ради - Поліщук О.С. просять скасувати оскаржувані судові рішення, із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами як власниками житлового будинку та земельної ділянки, переданої їм у приватну власність для обслуговування житлового будинку, здійснена реконструкція будинку з надбудовою та прибудовою у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивачем не доведено, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки, яка відноситься до комунальної власності. При цьому суди вважали, що призупинення розпорядження про надання дозволу на реконструкцію житлового будинку не може бути взято до уваги, оскільки розпорядження вичерпало свою дію шляхом його реалізації.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважаєтся будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Під належним дозволом слід розуміти, передбачений Законом України № 3038-VI (3038-17) дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Під проектом слід розуміти, залежно від категорії об'єкта будівництва, відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV "Про архітектурну діяльність", отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що відповідачами здійснено реконструкцію будинку з порушенням норм та правил будівництва, з відхиленням від проекту будівництва та ними самовільно зайнято земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 24 квітня 2007 року належить земельна ділянка площею 0,0450 га за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - обслуговування житлового будинку (т. 1 а.с. 63).

Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 03 листопада 2006 року № 1841 відповідачам надано дозвіл здійснити реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з прибудовою та надбудовою згідно проектної документації (т. 1 а.с. 62, 72).

30 листопада 2007 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було надано відповідачам дозвіл № 619/07 на виконання будівельних робіт, а саме реконструкцію житлового будинку з прибудовою та надбудовою згідно поданої проектної пропозиції (т. 1 а.с. 61).

Відповідно до листа управління архітектури і містобудування Львівської міської ради від 19 вересня 2006 року № з-н 19001\20 було розглянуто звернення відповідачів та подана ними проектна документація, яка розроблена НПФ "Галпроект". В подальшому 15 серпня 2007 року управлінням розглянуто та погоджено проект реконструкції вказаного житлового будинку, при цьому зазначено, що проект розроблено відповідно до діючих норм та правил, в тому числі по вибухово-пожежній безпеці, проект погоджено санепідемстанцією Личаківського району м. Львова (т. 1 а.с. 91-93).

Наказом інспекції ДАБК № 2-С/Д від 21 серпня 2009 року скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт (перереєстрація дозволу № 619/07 від 30 листопада 2007 року виданого інспекцією ДАБК Львівської міської ради) від 02 лютого 2009 року № 1/91-09 на реконструкцію житлового будинку з прибудовою та надбудовою на АДРЕСА_1 виданого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інспекцією ДАБК у Львівської області (т. 1 а.с. 17).

21 серпня 2009 року інспекцією ДАБК у Львівській області винесено припис про припинення виконання будівельних робіт по реконструкції житлового будинку з прибудовою та надбудовою на АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18).

Згідно технічного висновку про стан та несучу здатність основних конструкцій будинку АДРЕСА_1 та можливість реконструкції з прибудовою і надбудовою на вул. Тарнавка в м. Львові, розробленого ДНДПВІ "НДІ Проектреконструкція", існуюче планування будинку не відповідає санітарно-технічним нормам ДБН В 2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення". Для приведення будинку у відповідність до чинних будівельних норм і правил необхідно виконати реконструкцію будинку. Реконструкція будинку з прибудовою та надбудовою згідно розроблених проектних пропозицій можлива лише тільки після посилення фундаментів. Ширина фундаментів 0,64 м на підставі перебіркового розрахунку фундаментів є недостатньою. Для забезпечення несучої здатності конструкцій будинку необхідно виконати посилення фундаментів із збільшенням ширини підошви фундаментів до 0,8-0,9 м (т. 1 а.с. 103-121).

Згідно листа Головного управління МНС України в Львівській області від 04 березня 2011 року № Г-3, в зв'язку із відхиленням від вимог будівельних норм, зокрема ДБН В.1.-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", в частині незабезпечення проектними рішеннями вимог, що ставляться до влаштування протипожежної стіни, ГУ МНС в Львівській області скасувало експертний висновок від 20 серпня 2010 року № 4/722 виданий Личаківським РВ м. Львова по експертизі проекту реконструкції будинку АДРЕСА_1 з переплануванням частини приміщень та з розширенням площі за рахунок прибудови двоповерхового блоку (т. 2 а.с. 197).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 26 серпня 2011 року № 785 скасовано розпорядження голови Личаківської районної адміністрації від 03 листопада 2006 року № 1841 "Про надання дозволу на реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з прибудовою та надбудовою" (т. 1 а.с. 145).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, зобов'язано ОСОБА_6 виконати вимоги припису інспекції ДАБК у Львівській області від 05 жовтня 2011 року № 5-л, а саме: демонтувати надбудову на даху житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_7 виконати вимоги припису інспекції ДАБК у Львівській області від 05 жовтня 2011 року № 6-л, а саме: демонтувати надбудову на даху житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 65-70, 98-102).

Посилаючись на те, що проведена реконструкція будинку не являється самочинною, суд у порушення вимог ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України, на вказані норми матеріального права уваги не звернув, не врахував, що самочинним вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень, а також самочинним вважається будівництво здійснене з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров'ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо.

При цьому, суд першої інстанції зазначаючи про абсурдність позовних вимог позивача щодо демонтажу самочинно здійсненої реконструкції будинку не врахував, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. При цьому, суд не звернув уваги на те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, тому суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це чи ні.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК.

Разом з тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень.

Крім цього, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) № 1-9/2009 та вважаючи, що скасування розпорядження голови Личаківської районної адміністрації від 03 листопада 2006 року № 1841 "Про надання дозволу на реконструкцію будинку АДРЕСА_1 з прибудовою та надбудовою" не може бути підставою для визнання реконструкції будівництва самочинним, суд не врахував, що вказане розпорядження в розумінні рішення Конституційного Суду України не може свідчити про реалізацію певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та не є актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, оскільки воно є дозвільним документом на виконання якого слід вчинити ряд дій щодо реалізації певних суб'єктивних прав, які є триваючими і вичерпують свою дію лише після належного виконання, шляхом їх прийняття відповідним органом виконавчої влади.

Разом з тим, і не можна погодитися в висновками суду апеляційної інстанції, який, як на добровільність виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року, послався на факт демонтажу відповідачами надбудови на даху житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки доказів про демонтаж матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача двічі та Крушильницька В-М.С. на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та відхилення від державних будівельних норм та правил під час здійснення реконструкції заявляли клопотання про призначення судової комплексної землевпорядної будівельно-технічної експертизи (т. 3 а.с. 102, 117, 124-128).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх права у випадках, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтв, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції та погоджуючись з його висновками щодо відсутності доказів самовільного зайняття відповідачами частини земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності відхилення від державних будівельних норм та правил під час здійснення реконструкції, суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК, розглядаючи справу за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, не виконав вимоги ст. ст. 10, 143 ЦПК, належним чином не розглянув поданих клопотань, як наслідок у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін, при цьому помилково пославшись як на докази на матеріали, які відсутні у справі.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційні скарги представника Львівської міської ради - Поліщук Ольги Степанівни та ОСОБА_11 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.