2а/0570/14567/2012 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування сум ПДВ - 22.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "АТРІ" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (відповідач-2) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 року,-

Позивач, Приватне підприємство "АТРІ", звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 17.10.2012 року № 0000091503/23117 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 128 490,00 грн., та № 0000081503/23116 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182 480,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 45 620,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наполягає на правомірності своїх дій і зазначає, що в платіжних дорученнях позивача, за якими була здійснена оплата за товар згідно контракту № 15/13/12/90 від 30.12.2011 року, відсутня номенклатура поставки (транспортні витрати), відсутні реквізити специфікацій до договорів та реквізити рахунків, у зв'язку з чим неможливо встановити відповідність сплати по платіжних дорученнях до конкретних податкових накладних, тому позивач не мав права формувати податковий кредит за даними операціями.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представники позивача проти цього заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача-2 до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство "Атрі" зареєстровано 16.06.2005року Виконавчим комітетом Краматорської міської ради народних депутатів, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби з 18 по 24 вересня 2012 року було проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2012 р. за №1875/15-3-33620412, яким, в свою чергу, встановлені порушення п.200.4ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2012 року на 182480,00 грн., п.198.2 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року на суму 145068,00 грн. та завищення від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2012 року на суму 128490,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 17.10.2012 року за №0000091503/23117, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 128490,00грн., №0000081503/23116, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 182480,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 45620,00грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012року за №9050171917 від 18.08.2012 року, в якій заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 182480,00грн. (рядок 23.1), суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 128490,00грн. (рядок 19).

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" укладено контракт за №15/13/12/90 від 30.12.2011року, за умовами якого постачальник (ПАТ "ММК ім. Ілліча") зобов'язується поставити, а покупець (ПП "Атрі") прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент, строки поставки, ціна та технічні умови якого вказані у доданих специфікаціях.

Умовами контракту передбачено розрахунок у формі стовідсоткового авансового платежу, при цьому, обов'язковою умовою контракту визначено, що покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику, окрім ціни товару, витрати постачальника на перевезення товару до місця призначення (залізничний тариф та ін.). Дані витрати вказуються у рахунках або платіжних вимогах - дорученнях.

На підставі умов даного контракту були виписані специфікації, в яких визначені кількість товару, ціна за тону без урахування податку на додану вартість та залізничного тарифу.

Відвантаження товару (гранульованого шлаку) ПАТ "ММК ім. Ілліча" було здійснено залізничним транспортом по залізничним накладним.

На підтвердження виконання умов контракту позивачем надані: вимога - доручення постачальника, платіжні доручення, податкові накладні, рахунки - фактури тощо.

Дослідивши усі первинні документи, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, при цьому, виходив з наступного.

Так, згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно норм п.201.8. ст. 201 Податкового кодексу України (2755-17) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

На момент укладення контракту №15/13/12/90 від 30.12.2011року ПАТ "ММК ім. Ілліча" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджує правомірність його дій щодо складання податкових накладних по операціям з постачання товарів/послуг з урахуванням залізничного тарифу відповідно до зазначеного контракту.

Відповідно до п.201.10. Податкового кодексу України (2755-17) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, на підставі яких ним була включена до податкового кредиту податкова декларація з ПДВ за липень 2012 року, відповідають вимогам податкового законодавства, а висновки податкового органу з цього питання є необгрунтованими.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Компанією "IWD TECHNOLOGY LTD" укладено контракт №2404/12 від 24.04.2012року, за умовами якого постачальник (ПП "Атрі") зобов'язується поставити, а покупець (Компанія "IWD TECHNOLOGY LTD") прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент, строки поставки, ціна та технічні умови якого вказані у доданих специфікаціях.

Виконання сторонами умов даного контракту підтверджується вантажно-митними деклараціями, тим самим підтверджений факт придбання позивачем, понесення витрат на транспортування та подальшої реалізації в своїй господарській діяльності даного товару (шлак гранульований), що свідчить про реальність здійснення даного правочину і, як наслідок, спростовує доводи відповідача-1 щодо завищення позивачем від'ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на 128490,00 грн. з підстав відсутності первинних документів, що підтверджують витрати позивача на товаротранспортні послуги.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Крім того, факт правомірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 182480,00 грн. підтверджений довідкою податкового органу від 23.08.2012 року за №1502/15-3-33620412.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій, в той час, як позивач на підтвердження своїх доводів надав належні докази, тому колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і постанову прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Ухвала в повному обсязі складена 25 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 рокув адміністративній справі № 2а/0570/14567/2012- залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.