Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Журавель В.І., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на її користь на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2012 року; стягувати з відповідача на її користь аліменти на дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісяця на кожну дитину, починаючи із дня звернення до суду до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_4 на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 лютого 2012 року.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісяця на кожну дитину.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року зазначене судове рішення скасовано та ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2013 року справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2013 року допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов про зміну розміру аліментів шляхом їх встановлення у твердій грошовій сумі - по 2 тис. грн на кожну дитину, суд першої інстанції виходив із того, що з віком дітей зростають витрати на їхнє утримання. Крім того, з наданих суду документів вбачається, що неповнолітня ОСОБА_5 займається художньою гімнастикою у Львівській обласній громадській організації "Обласний молодіжний спортивний клуб "Галичанка" з 27 грудня 2006 року та їздить на міжнародні турніри за кошти позивача, що свідчить про те, що вона приділяє уваги розвитку дітей та їх вихованню, тому аліменти, які сплачує відповідач на сьогодні, є недостатніми для забезпечення та утримання дітей.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, посилався на наступне.

Частиною 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Рішенням у справі № 2-2448/11 судом установлено спосіб стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дітей.

Змінюючи розмір аліментів шляхом їх встановлення у твердій грошовій сумі, районний суд не звернув уваги на те, що рішенням суду від 07 лютого 2012 року встановлено спосіб стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дітей та не врахував, що чинним законодавством передбачена лише можливість зміни розміру аліментів, а не встановленого способу їх стягнення.

Крім того, позивачем не представлено до судів першої та апеляційної інстанції будь-яких письмових доказів про зміну відповідачем місця роботи, припинення сплати ним аліментів за рішенням суду від 07 лютого 2012 року, про його ухилення від сплати аліментів, відсутність останнього на території України та виїзд, перебування і роботу за кордоном, зокрема, як зазначає позивач, у м. Торонто, Канада.

Обставини, на які посилається ОСОБА_3 у позовній заяві, можуть бути підставою для її звернення до суду з позовом в порядку ст. 185 СК України (участь батьків у додаткових витратах на дитину).

З такими висновками не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (789-12) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Ураховуючи зміст ст. ст. 181, 183, 184, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Сімейний кодекс України (2947-14) передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із батьків та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. ст. 182- 184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зміну розміру аліментів і стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, дійшов помилкового висновку про те, що в цій справі ключовим є спосіб присудження аліментів у частках від заробітку (доходу) батька, зміна якого відповідно до ст. 192 СК України не допускається; висновків про наявність підстав для такої зміни не спростував.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 20 травня 2013 року скасувати, рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.