Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Улянівської сільської ради Чернігівського району та області до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 грудня 2013 року,

У лютому 2013 року прокурор Чернігівського району звернувся до суду із указаним позовом в інтересах держави в особі Улянівської сільської ради Чернігівського району та області, у якому просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0403 га, розташовану на території Улянівської сільської ради, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом звільнення її від фруктових дерев, багаторічних насаджень (полуниці) та знесення металевого паркану (сітки).

В обґрунтування вимог зазначав, що ОСОБА_4 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку, яка відноситься до земель Улянівської сільської ради та є землями загального користування (провулком), що зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 10 грудня 2013 року, позов прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Улянівської сільської ради Чернігівського району та області задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0403 га, розташовану на території Улянівської сільської ради, яка межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом звільнення її від фруктових дерев, багаторічних насаджень (полуниці) та знесення металевого паркану (сітки). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. 125 Земельного кодексу України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 7 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.