2а-12042/12/2670 Про скасування постанови у сфері комунальних послуг - 20.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України про скасування постанови № 281 від 10.08.2012 року, -

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України про скасування постанови № 281 від 10.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до статуту позивача, предметом діяльності ПАТ "Київенерго" є виробництво, транспортування (передача), постачання теплової та електричної енергії.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснює діяльність з постачання теплової енергії на підставі ліцензії виданої НКРЕ 28.04.2011 серія АГ №500185. Ліцензована діяльність з постачання теплової енергії здійснюється відповідно до Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) , Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.11.2009 року № 370 (z1201-09) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.12.2009 року № 1201/17217 (z1201-09) .

На підставі наказів № 132 від 24.07.2012 р., № 135 від 27.07.2012 р. Національної комісії регулювання, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, згідно із ст. 7 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", на підставі звернення прокуратури м. Києва від 06.07.2012 року № 07/2-1051 працівниками відповідача проведено позапланову перевірку дотримання ліцензіатом ПАТ "Київенерго" ліцензійних умов, за результатами якої складено Акт від 06.08.2012 №7/25.

З матеріалів справи вбачається, що кошти від реалізації теплової енергії, сплачені споживачами, що не є бюджетними установами, зараховувались на поточні рахунки підприємства, а не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання №26030309201, що призвело до порушення ліцензіатом пунктів 2.5, 3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.

10.08.2012 р. за результатами розгляду Акту № 7/25 від 06.08.2012 р. було винесено постанову № 281 від 10.08.2012 року, якою накладено штраф у розмірі 10 000,00 грн. на позивача за порушення п.п. 2.5, 3.1 Ліцензійних умов з постачання в частині зарахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів, виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а також дотримання вимог чинного законодавства України, що регулюють сферу діяльності ліцензіата. Зобов'язано ПАТ "Київенерго" до 01.02.2012 року привести свою діяльність в частині зарахування коштів, що надходять, як плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів у відповідність чинного законодавства.

Не погодившись із даною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню ПАТ "Київенерго" звернулось за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Преамбулою Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV (2633-15) встановлено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Статтями 10, 15 даного Закону визначено виключний перелік повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання. Аналіз зазначених положень свідчить, що Закон України "Про теплопостачання" (2633-15) не наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо регулювання порядку проведення розрахунків за теплову енергію та/або затвердження порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за теплову енергію.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про нафту і газ" № 2665-III від 12.07.2001року, Kaбінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Відповідно до п.2.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.11.2009 року № 370 (z1201-09) , розрахунки за теплову енергію як за товарну продукцію регулюються укладеними договорами. Плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (1082-2008-п) .

Суб'єкти господарювання, які провадять (мають намір провадити) господарську діяльність з постачання теплової енергії, повинні забезпечити організаційні, кваліфікаційні та технологічні вимоги, а також дотримуватись вимог чинного законодавства України, що регулюють сферу їх діяльності (п.3.1).

Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 24.11.2009 року, № 370 (z1201-09) про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 2 липня 2012 року N 327 (z1216-12) .

Відповідно до пункту 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1082 (1082-2008-п) , в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2009 року №616 (616-2009-п) , підприємства теплоенергетики та їх відокремлені підрозділи зобов'язані у тижневий строк після набрання чинності цією постановою поінформувати усі категорії споживачів, що розташовані на території провадження діяльності, пов'язаної з постачанням теплової енергії, про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 342 Господарського кодексу України, суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою банків у порядку, встановленому Національним банком України.

З матеріалів справи вбачається, що складаючи акт перевірки та прийнявши оскаржувану постанову про накладення штрафу від 10.08.2012 року відповідач посилався на порушення норм, які втратили чинність.

Так, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (1082-2008-п) , плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по справі № 2а-10641/09/2670 визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України N 616 від 22.06.2009 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082" (616-2009-п) ; визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України N 1077 від 7 жовтня 2009 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року N 1082" (1077-2009-п) ; визнано незаконною та скасовано постанову Кабінету Міністрів України N 1241 від 25 листопада 2009 року "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" (1241-2009-п) в частині пункту 2 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, які є додатком до постанови Кабінету Міністрів України N 1241 від 25 листопада 2009 (1241-2009-п) року.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року по справі № 2а-3961/10/2670 визнано протиправними пункти 2,3,4,5,7,10 постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 року № 1241 "Про заходи щодо забезпечення надходжень до державного бюджету та розрахунків за природний газ" (1241-2009-п) та абз. 5 п.1 затверджених зазначеною постановою змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) на момент прийняття.

Аналізуючи норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відкриття будь-яких рахунків, у тому числі із спеціальним режимом функціонування, та зарахування коштів за теплову енергію є правом ПАТ "Київенерго", а не його обов'язком, оскільки законом такий обов'язок на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність пов'язану із постачанням теплової енергії, не покладено.

Відповідно до чч. 1, 2, 6, 7 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що встановлення обов'язку для юридичних осіб щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається, є вручанням держави в господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Таким чином, зважаючи на обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 10.08.2012 року№ 281 "Про накладення штрафу на ПАТ "Київенерго" за порушення ліцензійних умов з постачання теплової енергії" є протиправною, а тому правомірно скасована судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.