Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Дем'яносова М.В.,

Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області (далі - ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 10 червня 2003 року працював у відокремленому підрозділі "Шахтобудівельне управління" Державного підприємства "Свердловантрацит" (далі - ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит"), а з 30 грудня 2011 року прийнятий по переводу до відокремленого підрозділу "Шахтобудівельне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Свердловантрацит" (далі -ВП "Шахтобудівельне управління" ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит").

Висновком МСЕК від 22 березня 2012 року позивачу вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 13 березня 2012 року.

Посилаючись на те, що в зв'язку із втратою працездатності позивач звернувся до відповідача про нарахування та виплату йому одноразової допомоги та щомісячних виплат і йому неправомірно призначена одноразова допомога та щомісячні страхові виплати і, уточнивши позовні вимоги, просив визнати постанову від 11 квітня 2012 року щодо призначення одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 0 грн 00 коп. та постанову від 28 березня 2012 року про призначення щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 0 грн 00 коп. незаконними; зобов'язати ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області призначити і виплатити одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі, розрахованій із середньомісячної заробітної плати, яку він отримував у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року в порядку, визначеному ч. 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон); зобов'язати ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області призначити і виплачувати щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 13 березня 2012 року, в сумі, розрахованій із середньомісячної його заробітної плати за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року, яку він отримував у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" з 13 березня 2012 року безстроково з подальшим перерахунком у встановленому чинним законодавством порядку.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року позов задоволено. Визнано постанову від 11 квітня 2012 року щодо призначення позивачу одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 0 грн 00 коп. та постанову від 28 березня 2012 року про призначення щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 0 грн 00 коп., незаконними. Зобов'язано ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області призначити і виплатити ОСОБА_4 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі, розрахованій із середньомісячної заробітної плати позивача, яку він отримував у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року в порядку, визначеному ч. 2 ст. 34 Закону. Зобов'язано ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області призначити і виплачувати ОСОБА_4 щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 13 березня 2012 року, в сумі, розрахованій із середньомісячної заробітної плати позивача за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року, яку він отримував у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" з 13 березня 2012 року безстроково з подальшим перерахунком у встановленому чинним законодавством порядку.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що відповідачем при призначенні страхових виплат було неправильно взято розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат, чим допущено порушення Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) , що призвело до неправомірного призначення ОСОБА_4 одноразової допомоги в разі втрати професійної працездатності та щомісячних страхових виплат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ВВД ФСС НВВ ПЗ України в м. Свердловську Луганської області призначено ОСОБА_4 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності і щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності згідно з вимогами чинного законодавства.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.

За змістом ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно із положенням ст. 28 Закону страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частинами 1, 2 ст. 34 Закону визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають. У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Згідно із ч. ч. 10, 12 ст. 34 Закону середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Середньомісячний заробіток, обчислений у порядку, передбаченому частиною десятою цієї статті, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї та особам, які перебували на його утриманні, у разі смерті потерпілого.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) (далі - Порядок).

Зокрема, п. 3,4 Порядку визначено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 10 червня 2003 року працював у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" машиністом підземних устаткувань із повним робочим днем під землею.

У грудні 2011 року позивачу було встановлено професійне захворювання, а 13 грудня 2011 року йому остаточно встановлено клінічний діагноз: хронічний бронхіт ІІ ступеня у фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН І ст.

29 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено з роботи на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, а з 30 грудня 2011 року останнього прийнято переводом до ВП "Шахтобудівельне управління" ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит".

З 01 січня 2012 року протягом місяця позивач перебував у черговій відпустці, тому за січень місяць жодних виплат не отримував.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 лютого 2012 року загальний стаж роботи ОСОБА_4 становить 40 років 2 місяці, в тому числі, за професією та у цеху - 8 років 10 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів - 26 років 8 місяців. Причиною виникнення професійного захворювання є багатократний вплив вугільного та породного пилу на органи дихання у концентрації, що перевищує гранично допустиму концентрацію.

Згідно з довідкою МСЕК за результатами огляду, проведеного 22 березня 2012 року, позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25 % з 13 березня 2012 року.

Місцевим судом при винесенні рішення було правильно визначено обставини про те, що МСЕК встановила ОСОБА_4 ступінь втрати професійної працездатності з 13 березня 2012 року внаслідок професійного захворювання (остаточний діагноз за яким було встановлено 13 грудня 2011 року), яке було спричинене виконанням ним роботи за професією машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем під землею з 10 червня 2003 року по 29 грудня 2011 року. Тому розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є період роботи ОСОБА_4 у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит" перед настанням страхового випадку, протягом якого останній працював та відповідно за нього сплачувалися страхові внески, зокрема за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача, що виразилися у призначенні ОСОБА_4 одноразової допомоги в разі втрати професійної працездатності та щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку на підставі постанов від 11 квітня 2012 року та 28 березня 2012 року відповідно.

Проте всупереч вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України апеляційний суд, зазначаючи про правомірність дій відповідача, зазначені вимоги закону та фактичні обставини справи не врахував і неправильно зазначив у судовому рішенні про те, що розрахунковим періодом обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат є період роботи позивача у ВП "Шахтобудівельне управління" ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит", з яким ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах лише з 30 грудня 2011 року, оскільки не звернув уваги на те, що професійне захворювання розвинулося у позивача від дії шкідливих факторів праці за професією машиніста підземних устаткувань з повним робочим днем під землею під час роботи у ВП "Шахтобудівельне управління" ДП "Свердловантрацит", а відповідно до вимог вищевказаного Закону при визначенні розміру одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат слід виходити із професії, з якою дійсно пов'язане професійне захворювання, та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Згідно з вимогами ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 30 липня 2013 року скасувати, а рішення Свердловського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.