Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 11 жовтня 1993 року він працював доцентом кафедри зоології та ентомології в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва. 30 червня 2010 року його звільнено з указаної посади з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку з закінченням строкового трудового договору. Крім того, у порушення вимог ст. ст. 47, 116 КЗпП України трудову книжку йому видано лише 5 червня 2013 року.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 червня 2010 року до 5 червня 2013 року в розмірі 115 360 грн та 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди, відмовляючи в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що трудова книжка позивачу не була видана з його вини, оскільки в день звільнення він на роботі не був, на листи щодо отримання трудової книжки, які він отримав, не реагував.

Таким чином, дії відповідача відповідають вимогам КЗпП України (322-08) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.