Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, за касаційною скаргою обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 01 серпня 2013 року та рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 21 листопада 2013 року,

Прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, посилаючись на те, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р видано державний акт серії ЯИ № 067203 від 27 квітня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 8536300000:58:002:0685, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва.

Однак, указаним розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації передано обслуговуючому кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, для індивідуального дачного будівництва.

Рішень щодо передачі відповідачу земельної ділянки, на яку видано державний акт, зазначеним розпорядженням не приймалося, заяв з цих питань відповідачем до адміністрації не подавалося.

Також прокурор зазначав, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, зазначене в державному акті в якості підстави набуття ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, 20 серпня 2010 року опротестовано прокуратурою м. Севастополя, на підставі чого скасовано адміністрацією з підстав відсутності компетенції щодо розпорядження землями в межах м. Севастополя.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 01 серпня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним виданий на ім'я ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1, серія ЯИ № 067203, виданий головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 27 квітня 2010 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 011088301298.

Витребувано на користь держави в особі Севастопольської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0685.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Севастополя від 21 листопада 2013 року зазначене судове рішення в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0685 на користь держави в особі Севастопольської міської ради та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові в цій частині відмовлено.

У іншій частині рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові прокурора.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Установлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 067203 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1 га, розташована в АДРЕСА_1, на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р.

13 вересня 2010 року Севастопольська міська державна адміністрація прийняла розпорядження на підставі протесту прокурора м. Севастополя від 20 серпня 2010 року № 07-1232-10, яким скасувала розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р "Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресою: АДРЕСА_2".

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним державного акта, виданого на ім'я ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що останній до Севастопольської міської ради із заявами про передачу земельної ділянки у власність, у тому числі, про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку не звертався, проектно-технічної документації не розробляв та на розгляд ради не надавав, та, відповідно, рішень, пов'язаних з передачею йому земельної ділянки, Севастопольською міською Радою не приймалося.

Указані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про те, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 та державний акт на право власності на вказану земельну ділянку видані без рішення уповноваженого органу, з порушенням вимог земельного законодавства.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині витребування із незаконного володіння ОСОБА_3 земельної ділянки, посилався на те, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", в позові про її витребування слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, підстав для його скасування в зазначеній вище частині не вбачає.

Що стосується позову про визнання недійсним державного акта, з висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р передано громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" у власність земельні ділянки загальною площею 17 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресами: АДРЕСА_2, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (п. 2).

Пунктом 3 зазначеного розпорядження зобов'язано оформити та видати державні акти громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" на право власності на земельні ділянки відповідно до технічної документації, а також забезпечити зберігання клопотань громадян - членів обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" та інших документів, які є підставою для оформлення і видачі державних актів в архіві Головного управління Держкомзему у м. Севастополь (п. 5.2).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯИ № 067203 від 27 квітня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 8536300000:58:002:0685, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ст. 125, ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно з положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним, припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, прокурор не оспорював підстави видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, а обмежився лише доводами про те, що рішення про надання земельної ділянки у власність безпосередньо відповідачу прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією без належних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. Рішення як підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, адміністрацією за протестом прокуратури м. Севастополя скасовано, що, на його думку, є підставою для визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування спірної земельної ділянки відповідно до ст. 387 ЦК України.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року (справа № 2а-2245/10/2770) відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему м. Севастополя, Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", треті особи: обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", громадяни - члени обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", до складу яких входить і ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 17 грудня 2009 року № 1051-р та від 29 березня 2010 року № 825-р, визнання протиправними дій та повороту виконання розпорядження.

Таким чином, державний акт про право власності на землю є правовстановлюючим документом, який виданий ОСОБА_3 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р, тобто вимога про скасування останнього є похідною і залежить від доведеності незаконності розпорядження органу, на підставі якого він виданий.

Оскільки розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р відповідає вимогам ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка на день видання розпорядження відповідно до даних земельного кадастру зареєстрована як державна власність, тому рішення про відвід останньої прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією в межах її повноважень (ст. ст. 116, 118 ЗК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Доводи прокурора про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою згідно з п. 12 цих положень має Севастопольська міська рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація, оскільки згідно з рішенням Севастопольської міської ради "Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" названа земельна ділянка знаходиться в межах м. Севастополя, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення меж районів та міст є компетенцією Верховною Радою України за поданням міських рад.

Докази затвердження у встановленому законом порядку меж населеного пункту м. Севастополя та перебування спірної земельної ділянки в цих межах матеріали справи не містять.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту державних інтересів шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та вилучення останньої з незаконного володіння відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 152 ЗК України, які передбачають способи захисту права власності на земельну ділянку, перелік яких є вичерпним.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 21 листопада 2013 року та рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 01 серпня 2013 року в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення Апеляційного суду м. Севастополя від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.