Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О. Суддів: Кафідової О.В., Коротуна В.М., Ступак О.В., Штелик С.П. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року,

Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 17 листопада 2005 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 449/грн-ак-ту2, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 208200,00 грн на придбання автомобіля "Крайслер 300С". 17 листопада 2005 року в забезпечення виконання кредитних зобов'язань з ОСОБА_7 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого боржник передав в заставу банку вказаний автомобіль.

Передбачені кредитним договором зобов'язання ОСОБА_7 не виконав, у зв'язку з чим банк має право звернути стягнення на предмет застави. Оскільки на момент звернення до суду із позовом власником автомобіля є ОСОБА_6, позивач просив суд звернути стягнення на спірний автомобіль та зобов'язати останнього передати цей автомобіль на збереження позивачу.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 13 серпня 2013 року позов задоволено.

Звернено стягнення на предмет застави - автомобіль "Крайслер 300С", номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6, на користь публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", в межах суми заборгованості ОСОБА_7 за кредитним договором № 449/грн-ак-ту2 від 17 листопада 2005 року в розмірі 208569,00 грн, шляхом продажу з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Зобов'язано ОСОБА_6 передати предмет застави - автомобіль "Крайслер 300С", реєстраційний номер НОМЕР_2 на зберігання публічному акціонерному банку "Укрсиббанк".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року скасовано рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 13 серпня 2013 року.

Ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Судами встановлено, що 17 листопада 2005 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 449/грн-ак-ту2, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 208200,00 грн на придбання автомобіля "Крайслер 300С".

17 листопада 2005 року в забезпечення виконання кредитних зобов'язань з ОСОБА_7 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого боржник передав в заставу банку автомобіль "Крайслер 300С", номер кузова НОМЕР_1.

18 листопада 2005 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про заставу рухомого майна - автомобіль "Крайслер 300С", номер кузова НОМЕР_1, номер державної реєстрації НОМЕР_3, боржник - ОСОБА_7, обтяжував - АКІБ "Укрсиббанк", що підтверджено витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 5540999.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2010 року задоволено позов ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ПП "Укрмаш" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнено солідарно з ОСОБА_7 та ПП "Укрмаш" на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором № № 449/грн-ак-ту2 від 17 листопада 2005 року у розмірі 107409,99 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року визнано боржником фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 та відкрито ліквідаційну процедуру.

З дня прийняття господарським судом постанови строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця; припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2009 року виправлено описку, допущену в постанові господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року та включено до резолютивної частини постанови 3-ій абзац наступного змісту: "Скасувати арешти, накладені на майно боржника, у тому числі податкову заставу та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається".

Умови, порядок та правові наслідки визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності - боржника та застосування до нього ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Так, відповідно до статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури) у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент відкриття ліквідаційної процедури) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Судами також встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 31 березня 2010 року накладено арешт на майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, зокрема на автомобіль "Крайслер 300С", що підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження від 03 березня 2011 року.

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів від 01 липня 2011 року автомобіль "Крайслер 300С", 2005 року випуску, який належав ОСОБА_7 проданий ліквідатором Бережним О.І. покупцю-переможцю аукціону ОСОБА_10 за ціною 24200,00 грн.

Згідно з актом Торгової фірми "Автолюбитель" № 61774503 від 18 серпня 2011 року ОСОБА_10 відчужила автомобіль "Крайслер 300С", 2005 року випуску ОСОБА_6

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до нового власника автомобіля перейшли права та обов'язки заставодержателя, оскільки відчуження спірного майна відбулось у порушення законодавства без згоди заставодержателя за наявності обтяження цього майна в Державному реєстрі обтяжень, а тому є підстави для звернення стягнення на спірний автомобіль.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в рамках провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 господарським судом накладено арешт на майно останнього, зокрема на автомобіль "Крайслер 300С", який реалізований у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому цей автомобіль не може бути витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_6

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги відносно того, що на момент набуття відповідачем права власності на спірний автомобіль це заставне майно знаходилось під обтяженням не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Постановою господарського суду Харківської області від 13 травня 2009 року, з урахуванням ухвалою господарського суду Харківської області від 15 жовтня 2009 року про виправлення описки у вказаній постанові, скасовано арешти, накладені на майно боржника, у тому числі податкову заставу та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

Доводи касаційної скарги відносно збереження застави для нового власника спірного майна, оскільки заставодержатель не давав згоди на його відчуження, також не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.

Відчуження майна, переданого в заставу, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому згоди заставодержателя на відчуження предмета застави за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-58цс13 від 26 червня 2013 року.

Інші наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.

Відповідно до ч.1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.