Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А. та Гуляка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокурора Дніпропетровського району м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, -

Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до Львівського окружного адміністративного суду та просив відшкодувати шкоду, спричинену внаслідок неналежного виконання Прокурором Дніпровського району м. Києва, керівником органу державної влади, владних управлінських функцій щодо виконання вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та Указу Президента України від 07.02.08 №109-2008 (109/2008) , на підставі визнання таких дій (бездіяльності) незаконними.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Прокурором Дніпровського району м. Києва порушено його права згідно Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та Указу Президента України від 07.02.2008 року №109-2008 (109/2008) , оскільки позивачем не отримано інформаційних даних про дату отримання прокуратурою Дніпровського району м. Києва відмовного матеріалу від Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, ні копії постанови Прокурора Дніпровського району м. Києва по наслідкам розгляду законності прийнятого слідчим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві процесуального рішення-постанови Дніпровського РУ про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010 року по результатах звернення позивача від 13.03.2012 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокурора Дніпропетровського району м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Із адміністративного позову ОСОБА_1 вбачається, що останній звернувся з вимогою про відшкодування шкоди.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1176 ЦПК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ч.6 та ч.7 ст.1176 ЦПК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон) зазначено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім цього, п.2,3 ст.2 зазначеного Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначеним Законом встановлено, що питання про відшкодування шкоди розглядається відповідно до положень цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, що відсутній в даному випадку. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту позовних вимог вбачається про те, що позивач просить відшкодувати шкоду як результат неправомірних дій суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає, що прохальна частина вимог, що викладена в резолютивній частині позовної заяви не містить конкретної вимоги про визнання неправомірними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності та інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Оскільки, питання щодо відшкодування шкоди, інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної шкоди регулюються актами цивільного законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не оскаржує дії відповідачів у сфері їх управлінської діяльності, а вимога про відшкодування шкоди може бути вирішена за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) .

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 року про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-5442/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.