Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку,

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до прокуратури м. Ірпеня Київської області, яка діє в інтересах держави, Коцюбинської селищної ради Київської області, треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки,

за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року,

У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство", про визнання недійсним рішення, державного акта на право власності на землю, визнання права власності на земельну ділянку.

Посилався на те, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей, на підставі даного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 921538 (кадастровий номер 3210946200:01:040:0002) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 березня 2010 року № 607 земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_4; на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 921538, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_4

Рішення прийнято, а державний акт видано з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка знаходиться за межами сел. Коцюбинське, земельну ділянку передано за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Святошинського лісопаркового господарства.

З огляду на викладене позивач просив визнати недійсним рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 921538, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4, визнати право власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га., кадастровий номер 3210946200:01:040:0002.

У липні 2013 року ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції зустрічну позовну заяву про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельні ділянки, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_5 і ОСОБА_3, особи яких представляє ОСОБА_6, були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, які належали даним особам на праві власності на земельну ділянку.

Договір купівлі-продажу був нотаріально посвідчений, будь-яких обмежень щодо продажу земельних ділянок на момент укладення договору купівлі-продажу не існувало.

У зв'язку з викладеним, просить в задоволенні первісного позову відмовити; визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та визнати за нею право власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 921538 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0002, виданий на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасувати його державну реєстрацію. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року скасовано в частині визнання недійсним державного акта серії ЯЖ № 921538 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0002, виданого на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасовано його державну реєстрацію та в цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 та скасування його державної реєстрації, просить скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання права власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га, позов прокурора м. Ірпеня в частині визнання права власності держави на земельну ділянку площею 0,15 га задовольнити. В іншій частині рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, і визнаючи недійсними рішення селищної ради та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 921538, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 25 грудня 2008 року щодо передачі у власність ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,15 га межі сел. Коцюбинське у встановленому законом порядку визначені не були, генеральний план населеного пункту відсутній. Отже, селищною радою не було з'ясовано чи знаходиться виділена земельна ділянка в межах селища, а відтак розпоряджатися цією ділянкою рада не мала права, що у свою чергу відповідно до ст. 152 ЗК України є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішення і державного акту.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушені вимоги ст. ст. 81, 131, 152 ЗК України, ст. 204 ЦК України та всупереч висновкам про відсутність підстав вважати договір купівлі-продажу нікчемним, суд першої інстанції визнав державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_3, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4, недійсним.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитися.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Коцюбинської селищної ради від 25 грудень 2008 року № 2038/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 921538 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210946200:01:040:0002), цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки № 607 від 24 березня 2010 року земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_1 придбала ОСОБА_7. На державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 921538, виданому на ім'я ОСОБА_3, зроблено відмітку від 24 березня 2010 року про перехід права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_4

Відповідно до даних Відділу Держкомзему у м. Ірпінь від 18 січня 2013 року № 01-02/44-1, наявних в матеріалах справи, державна статистична звітність (форми б-зем) по смт Коцюбинське в період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не велася, землі запасу по смт Коцюбинське в період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року не обліковувалися. Відомості щодо встановлення та зміни меж Коцюбинської селищної ради у відділі Держкомзему відсутні. Зазначені обставини також підтверджуються актом службового розслідування стосовно діяльності колишнього начальника відділу Держкомзему в м. Ірпінь ОСОБА_8 Державного комітету України із земельних ресурсів від 27 квітня 2011 року. Згідно з висновком № 4544/427 від 15 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України (2768-14) ) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про основи містобудування" визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до ствердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно- господарського устрою.

Статтею 12 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, в тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На момент прийняття спірного рішення Коцюбинською селищною радою від 25 грудня 2008 року № 2038/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2011 року, що залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року, в якій зазначається, що Коцюбинська селищна рада, приймаючи оскаржувані рішення, діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку. Тобто всі зазначені рішення приймалися за результатами отримання позитивних висновків органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів.

Тому, Коцюбинська селищна рада не мала правових підстав відмовити у наданні земельних ділянок у власність, оскільки при прийнятті рішень керувалася діючим законодавством на момент винесення таких рішень.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні рішення Коцюбинської селищної ради були прийняті в межах компетенції, у відповідності до передбаченої вимогами статей 116 та 118 ЗК України процедури безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок, але при цьому не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірних земель в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятих рішень до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Згідно зі ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не звернув увагу на обставини, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2013 року скасувати, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 6 серпня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.