Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2013 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби (далі - Ленінський ВДВС) Полтавського міського управління юстиції (далі - МУЮ) Куценко Н.Є. щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 13 травня 2011 року про стягнення боргу за кредитним договором та зобов'язання державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Куценко Н.Є., начальника Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Гречин Н.В. скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 13 травня 2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовували тим, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2011 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто солідарно суму заборгованості за кредитним договором, яка складає 46 727,94 доларів США, що є еквівалентом 398 294 грн. 60 коп., та пені у розмірі 26 195 грн. 34 коп. Також цим рішенням встановлено спосіб та порядок його виконання, а саме в рахунок погашення боржником заборгованості перед банком звернуто стягнення на заставлене майно за договором іпотеки від 8 серпня 2007 року, предметом якого є будинок АДРЕСА_1. 15 квітня 2011 року Ленінським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ 19 травня 2012 року відкрито виконавче провадження. У процесі проведення виконавчих дій було встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням виконкому Ленінської у м. Полтаві ради від 24 липня 2012 року відмовлено в наданні дозволу на реалізацію іпотечного майна, право користування яким має малолітня ОСОБА_8 Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 5 вересня 2012 року у задоволенні подання начальника ВДВС Полтавського МУЮ Бабчука В.В. про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено. 1 квітня 2013 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю реалізувати іпотечне майно. Однак, 3 квітня 2013 року державним виконавцем вдруге відкрито виконавче провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. На думку заявників дії державного виконавця щодо відкриття 3 квітня 2013 року виконавчого провадження на підставі одного і того ж виконавчого листа є незаконними, оскільки у такий спосіб державним виконавцем змінено порядок та спосіб виконання рішення суду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2013 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2013 року скасовано і постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та його представник - ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і прийняти нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга заявників підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і постановляючи ухвалу про відмову ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні їх скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом оскарження заявників є дії державного виконавця щодо відкриття 3 квітня 2013 року виконавчого провадження та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 3 квітня 2013 року. Ураховуючи предмет спору у справі, за вирішенням якої ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду, належним суб'єктом оскарження є державний виконавець Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Куценко Н.Є., якого не залучено до участі у справі, а Ленінське ВДВС Полтавського МУЮ не є таким суб'єктом.

Проте погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна, виходячи з наступних підстав.

У силу ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 386 ЦПК України суб'єктом оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення є державний виконавець або інша особа державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Проте, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу").

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а саме: письмової заяви стягувача або відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Установлено, що 1 квітня 2013 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Куценко Н.Є. винесено постанову про повернення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачеві виконавчого листа, виданого 13 травня 2011 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 боргу в сумі 424 489 грн. 94 коп. у зв'язку з неможливістю реалізувати іпотечне майно.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ Куценко Н.Є. від 3 квітня 2013 року відкрито виконавчі провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 424 489 грн. 94 коп. на підставі виконавчого листа від 13 травня 2011 року Ленінським районним судом м. Полтави.

Відмовляючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні їх скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що при відкритті 3 квітня 2013 року виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів від 13 травня 2011 року, державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги заявників є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають, ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону. При цьому, вирішуючи справу по суті, місцевим судом перевірено законність та обґрунтованість дій саме державного виконавця Куценко Н.Є., а не державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 28 жовтня 2013 року скасувати, ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 10 вересня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.