Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів.

В позові зазначав, що 12 квітня 2012 року ним помилково на рахунок ОСОБА_5 було перераховано 15 тис. грн. Переказ грошових коштів відбувся в системі "Інтернет-банкінгу" з персонального комп'ютера позивача. Такі кошти ОСОБА_4 мав намір перерахувати на рахунок ОСОБА_6 за придбання товару, однак якимось невідомими йому чином ці грошові кошти було перераховано на рахунок ОСОБА_5

Просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь 15 тис. грн та проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в розмірі 2 475 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року, в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи у справі судове рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, з врахуванням положень норм ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості вимоги про повернення безпідставно набутих відповідачем коштів.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.