Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.

Суддів: Кафідової О.В., Ступак О.В., Умнової О.В., Штелик С.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Четверта Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом, -

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт, що ОСОБА_6 є його бабусею та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після померлої ОСОБА_6

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено: визнано факт родинних відносин, визнавши, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онуком ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2; визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру в порядку спадкування скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року касаційні скарги

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилені, рішення апеляційного суду залишено без змін.

Не погоджуючись з даним рішенням суду касаційної інстанції ОСОБА_1 подала заяву про його перегляд в порядку, передбаченому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) .

Дана заява, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2013 року була залишена без руху до 1 лютого 2013 року для виправлення вказаних судом недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2013 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення вважається неподаною та повернута заявнику.

У січні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вказаної ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) .

В обґрунтування заяви позивач посилається на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 24, 129 Конституції України, п.5 ч.4 ст. 328 ЦПК України, що в свою чергу, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Дослідивши подані заявником матеріали колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

В обґрунтування своєї позиції щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2013 року, про перегляд якої ставиться питання, та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Четверта Одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2013 року заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення вважається неподаною та повернута заявнику.

Вказана ухвала стосується застосування норм процесуального закону, а не норм матеріального права. В даному випадку, ухвалою, про перегляд якої ставиться питання, не вирішено спору по суті та не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому така ухвала не може не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) .

Крім того, з поданих матеріалів вбачається, що визначений ч.1 ст. 356 ЦПК України річний строк для подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України заявником пропущений. Даний строк є присічним та поновленню не підлягає.

Враховуючи наведене, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 354, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

У допуску справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: Четверта Одеська державна нотаріальна контора, ОСОБА_7, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 лютого 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.