Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М. І.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Мостової Г. І.,

Кадєтової О. В., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Куйбишевської селищної ради Запорізької області, Виконавчого комітету Куйбишевської селищної ради Запорізької області про відшкодування майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року, та за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що 04 жовтня 2012 року належний їй на праві власності автомобіль Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено через обвал цегельної огорожі колишнього заводу "Електроприлад", що знаходиться по АДРЕСА_1. Вважає, що частина цегельної огорожі довжиною близько 40 метрів обвалилася внаслідок неналежного утримання прилеглої до огорожі території, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зокрема, останні не доглядали за зеленими насадженнями, не проріджували та не вирубували їх, а Куйбишевська селищна рада Запорізької області та її виконавчий комітет належним чином не контролювали дотримання правил благоустрою.

Посилаючись на вказані обставини та уточнивши позовні вимоги, просила суд в солідарному порядку стягнути на її користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 14 340 грн 35 коп., а з Куйбишевської селищної ради Запорізької області та її виконавчого комітету - 14 340 грн 35 коп. майнової шкоди, заподіяної пошкодженням її автомобіля.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 12 198 грн 87 коп. майнової шкоди, 450 грн витрат за проведення оцінки вартості заподіяної шкоди, 1 тис. грн витрат за проведення судової експертизи та 147 грн 90 коп. судового збору, а всього - 13 796 грн 77 коп.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, Куйбишевської селищної ради Запорізької області та її виконавчого комітету відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 серпня 2013 року в частині позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 25 297 грн 75 коп. майнової шкоди та 365 грн 27 коп. судових витрат.

У решті рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення в частині стягнення з нього матеріальної шкоди просить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 12 198 грн 87 коп. майнової шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивача, суд першої інстанції виходив із того, що бездіяльність ОСОБА_5 щодо належного утримання прилеглої до огорожі території, знаходиться у причинному зв'язку із заподіяною позивачу шкодою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про солідарне відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що чагарники, які перебувають на орендованій ним земельній ділянці, не могли бути причиною руйнації цегельної огорожі, оскільки земельна ділянка ОСОБА_4 знаходиться за межами епіцентру руйнації огорожі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про солідарне стягнення з останніх на користь позивача заподіяної майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що захаращення території, зростання чагарників на орендованій ОСОБА_4 земельній ділянці, постійне попадання дощових опадів, в тому числі, з даху будівель, що належать ОСОБА_4 поступово розхитували огорожу, тиснули на неї, результатом чого став її обвал 04 жовтня 2012 року. Тому бездіяльність як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 по догляду за утриманням території землекористування перебуває у причинному зв'язку із шкідливими наслідками у вигляді пошкодження транспортного засобу позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до Куйбишевської селищної ради Запорізької області та її виконавчого комітету, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивач у суді не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування таких вимог.

У цій частині судові рішення ніким не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості не перевіряються.

Судами встановлено, що 04 жовтня 2012 року належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено через обвал цегельної огорожі колишнього заводу "Електроприлад", що знаходиться по АДРЕСА_1.

На підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року ОСОБА_5 є власником 1/64 частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, що раніше належали ВАТ "Електроприлад".

На підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2008 року ОСОБА_4 є власником 10/11 частини нежитлових приміщень, що розташовані за цією ж адресою (а. с. 13, т. 1).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 червня 2013 року № 17/13 причинами падіння огорожі є декілька факторів, зокрема, вздовж цегляного паркану ростуть чагарники заввишки до 4 метрів, висота чагарників вища за висоту цегляного паркану; гілки чагарників виходять за межі паркану з обпиранням на нього в результаті чого руйнується цегляна кладка під час поривів вітру; стовбури чагарників ростуть у безпосередній близькості до цегляної стіни та фундаменту паркану, в результаті чого коріння чагарників природно від розростання дали поштовх для нахилу цегляної кладки в сторону пішохідного проходу по пров. Пролетарському.

Відповідно до звіту від 05 листопада 2012 року № 322 про визначення вартості матеріальної шкоди автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1, розмір майнової шкоди становить 28 680 грн 71 коп., що складається із 25 697 грн 74 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля та 2 982 грн 97 коп. втрати товарної вартості автомобіля.

Обґрунтовуючи підставність позову, позивач посилалась на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином не доглядали за зеленими насадженнями, які росли на земельних ділянках, які перебувають у їх користуванні, а Куйбишевська селищна рада Запорізької області та її виконавчий комітет не контролювали дотримання правил благоустрою власниками зазначених ділянок, внаслідок чого стався обвал цегельної огорожі та було пошкоджено її автомобіль.

Відповідно до п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 10 квітня 2006 року № 105 (z0880-06) (далі - Правила) до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Покладаючи цивільно-правову відповідальність за заподіяну позивачу шкоду на ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як власників частини нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, апеляційний суд виходив із того, що у їх користуванні на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України знаходяться земельні ділянки, стан яких спричинив обвал цегляної огорожі, внаслідок чого пошкоджено автомобіль позивача.

За змістом вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згідно з договорами купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року та від 17 липня 2008 року є власниками 1/64 та 10/11 частини відповідно нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір по суті, на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України суди не дослідили обставин про те, в яких межах та в якому розмірі, після набуття ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права власності на частини нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1, до них перейшло право користування чи право власності на земельні ділянки.

Крім того, рішеннями Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2011 року у справі № 2-35/2011 та від 21 січня 2011 року у справі № 2-23/2011 за ФГ "Акрос" визнано право власності на 1/3 частини цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 та частини огорожі № 2, а за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/10 частини вказаного цілісного майнового комплексу з частиною огорожі № 2 (а. с. 113, 163, т. 1), На підставі договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2009 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками в рівних частках по Ѕ частини 11/50 частки комплексу нежилих приміщень за вказаною адресою разом із огорожею № 2 (а. с. 168, т. 1).

На порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України суди не перевірили, чи перебуває частина огорожі, внаслідок руйнації якої було пошкоджено автомобіль позивача, на земельній ділянці, якою фактично користується ОСОБА_5, за умови, що вказана огорожа за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2007 року не була предметом договору купівлі-продажу. Крім того, суди не перевірили, з якого часу та яку площу земельної ділянки орендує ОСОБА_4, та чи охоплює вона місце руйнації огорожі. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчили б про розмежування земельних ділянок між їх користувачами за вказаною адресою.

Від з'ясування зазначених обставин залежить необхідність залучення до участі у справі інших співвласників нежитлових приміщень, розташованих за вказаною адресою, та правильність вирішення спору по суті.

Крім того, посилаючись на приписи ст. 1166 ЦК України як на підставу для задоволення позову та ухвалюючи рішення про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 25 297 грн 75 коп. майнової шкоди, суд апеляційної інстанції виходив із презумпції вини відповідачів, у той же час, залишив поза увагою те, що відповідачі не вчиняли будь-яких деліктних правопорушень по відношенню позивачки та не вказавши, які конкретно правила утримання земельних ділянок, які перебували у їх користуванні, ними були невиконані, не перевірили, чи може бути проведено, за таких обставин, відшкодування шкоди саме в такий спосіб.

З урахуванням наведеного, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України суди не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, належної оцінки наданим доказам не дали та дійшли до передчасного висновку про часткову підставність позову.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою доводів сторін та оцінкою наданих сторонами доказів, судами не з'ясовувались у повному обсязі, чим порушено норми процесуального права (ст. ст. 10, 60, 61, 179 ЦПК України) і таке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, то відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення спору щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 15 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року в частині вирішення спору щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.