Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О. Суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М., Ступак О.В., Штелик С.П. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2013 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідачі з 18 серпня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року. У вказаний період, а саме з 2002 по 2007 роки, позивачка позичала відповідачам грошові кошти на загальну суму 109000,00 доларів США, про що були складені розписки між нею та ОСОБА_7, який 22 березня 2007 року змінив прізвище на "ОСОБА_7".

Посилаючись на те, що відповідач позичав у неї кошти в інтересах сім'ї, на придбання нерухомості, проведення ремонту та ведення бізнесу, позивачка просила суд стягнути вказану суму заборгованості солідарно з відповідачів.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму в розмірі 871237,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2013 року скасовано рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 серпня 2013 року в частині відмови у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнено солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_6 борг за договором позики.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2013 року і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що 18 серпня 2001 року було укладено шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 Шлюб між вказаними особами було розірвано рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2012 року.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 22 березня 2007 року ОСОБА_7 змінив прізвище на "ОСОБА_7".

Позивачка ОСОБА_6 є матір'ю відповідача ОСОБА_7

Відповідно до розписки від 18 квітня 2002 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 9000,00 доларів США для придбання квартири по АДРЕСА_1. Борг зобов'язався повернути протягом 20 календарних днів після першої вимоги.

Згідно із розпискою від 07 вересня 2005 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 35000,00 доларів США для придбання квартири по АДРЕСА_2 Борг зобов'язався повернути протягом місяця після першої вимоги.

Відповідно до розписки від 15 березня 2006 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 35000,00 доларів США для придбання квартири по АДРЕСА_3 Борг зобов'язався повернути протягом 20 календарних днів після першої вимоги.

Згідно із розпискою від 05 квітня 2007 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 30000,00 доларів США для придбання квартири АДРЕСА_4 Борг зобов'язався повернути після першої вимоги ОСОБА_6

На підставі договору купівлі-продажу від 25 квітня 2002 року ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_1 Продаж квартири вчинено за 17000,00 грн.

На підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року за ОСОБА_8 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 Чернівці, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19 січня 2006 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 2006 року ОСОБА_8 придбала квартиру АДРЕСА_3 Продаж квартири вчинено за 22876,00 грн.

На підставі договору міни від 19 травня 2007 року ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_11 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_4 та прийняв від останнього у власність квартиру АДРЕСА_1 Загальна вартість квартири ОСОБА_7 - 8491,00 грн, а квартири ОСОБА_11 - 21619,00 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Також, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини 3 статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною 4 статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що розписки про отримання від позивачки грошових сум на загальну суму 109000,00 доларів США підписані відповідачем, його дружина ОСОБА_8 вказані розписки не підписувала а тому вся сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_7

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові до ОСОБА_8 та ухвалюючи нове рішення в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що отримані відповідачем грошові кошти були використані подружжям на придбання нерухомого майна, а тому на підставі статті 541 ЦК України суму боргу необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Предмет зобов'язання у даній справі - повернення отриманих відповідачем на підставі вказаних розписок грошових коштів на загальну суму 109000,00 доларів США, які можуть бути поділені в натурі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи те, що спірна грошова сума у розмірі 109000,00 доларів США може бути поділена в натурі, а рівність майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя презумується, висновок суду апеляційної інстанції про можливість солідарного стягнення з колишнього подружжя суми боргу ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного рішення у справі.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що вся сума боргу підлягає стягненню з ОСОБА_7, оскільки спірні розписки складені лише позивачкою та відповідачем, а матеріали справи не містять доказів отримання спірних коштів ОСОБА_8

Однак, з таким висновком суду першої інстанції також не можна повністю погодитись у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 1 та 2 статті 65 СК України передбачено, що дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі побутового.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, для висновку про укладення ОСОБА_7 спірних договорів позики в інтересах сім'ї, що створює відповідний обов'язок для другого з подружжя, суду необхідно встановити, що грошові кошти у сумі 109000,00 доларів США, одержані за цими договорами, використані в інтересах сім'ї.

Тому, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги відносно того, що вартість придбаних подружжям за час шлюбу об'єктів нерухомості не відповідає сумі коштів, отриманих за відповідними розписками.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до частини другої статті 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.