6-52263св13 Про визнання недійсним договору іпотеки, додаткового договору до договору іпотеки - 12.02.2014 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє від свого імені і від імені неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, відділ по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договору іпотеки, додаткового договору до договору іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, який діє від свого імені і від імені неповнолітнього ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, відділ по Ленінському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, ТОВ "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договору іпотеки, додаткового договору до договору іпотеки.

Свої вимоги мотивувала тим, що 29 листопада 2005 року між нею та ЗАТ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_9 за кредитним договором від 29 листопада 2005 року, вона надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Крім того, 30 липня 2009 року між нею та ЗАТ "ПриватБанк" був укладений додатковий договір №2 до іпотечного договору від 29 листопада 2005 року. Позивачка вказувала, що вона з 1993 року є інвалідом першої групи за зором, сліпа, нічого не бачить.

Невістка позивача ОСОБА_9 звернулась до неї з проханням з'їздити з нею до нотаріуса для підписання документів, якими підтвердити, що у ОСОБА_9 до отримання кредиту не було жодних проблем із законом і що вона вчасно розрахується за свої зобов'язання. При цьому на запитання позивачки, чи відобразяться на ній труднощі з повернення кредиту, ОСОБА_9 запевнила, що проблеми з повернення кредиту будуть стосуватись лише її. Позивач разом з чоловіком і ОСОБА_9 приїхали до нотаріальної контори, де вона підписала документи, зміст яких їй був відомий зі слів невістки ОСОБА_9, оскільки документи їй вголос не зачитувався. Аналогічним чином був укладений додатковий договір № 2 від 30 липня 2009 року до іпотечного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року її невістка ОСОБА_9 померла.

Наприкінці травня 2010 року позивач отримала претензію банку, в якій йшлося про заборгованість ОСОБА_9 за кредитним договором в розмірі 19477, 22 доларів США та попереджено, що у разі несплати вказаної суми, буде звернуто стягнення на квартиру, що передана в іпотеку. Відтоді вона дізналася, що нею були підписані договір іпотеки та до нього додатковий договір.

Позивач зазначала, що вона не бажала укладати вказані договори, тобто ці договори були укладені поза її волею та з порушенням законодавства, яке регулює вчинення нотаріальних дій зокрема сліпими особами, у зв'язку з чим відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України просила визнати їх недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 13 листопада 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсними укладені між ОСОБА_3 та ЗАТ "ПриватБанк" договір іпотеки № 14.2295/2 укладений 29 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 9285 та додатковий договір № 2 від 30 липня 2009 року до іпотечного договору № 14.2295/2 від 29 листопада 2005 року.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повідомляла нотаріуса, що є сліпою, що її супроводжували родичі, які допомагали орієнтуватись у просторі, а тому нотаріус не мав підстав для посвідчення договорів за правилами, встановленими для осіб з вадами зору.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи рішення про задоволення вимог ОСОБА_3, апеляційний суд зазначив, що при укладенні оспорюваних правочинів не було додержано вимог Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року (z0283-04) , що є підставою для висновку про невідповідність укладених угод вимогам ч. 1 ст. 203 ЦПК України.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судами встановлено, що 29 листопада 2005 року ОСОБА_3 та ЗАТ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", був укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_9 за кредитним договором від 29 листопада 2005 року, надано в іпотеку належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

30 липня 2009 року між нею та ЗАТ "ПриватБанк" був укладений додатковий договір №2 до іпотечного договору від 29 листопада 2005 року. яким внесено зміни у п.2 договору іпотеки.

Згідно висновку судової експертизи № 17/к від 17 січня 2013 року, складеного Запорізьким обласним бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 з 29 вересня 1993 року визнана інвалідом зору першої групи безстроково, потребує стороннього догляду. Також зазначено, що у період листопад 2005 - липень 2009 роки читати друкований текст, бачити речі навколишньої обстановки та орієнтуватися у просторі без сторонньої допомоги та допоміжних засобів остання не могла.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи вищезазначений висновок судової експертизи, а також інші докази у сукупності, суд першої інстанції належним чином мотивував свої висновки. Так, в матеріалах справи міститься заява чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про надання згоди на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_3 спірного майна. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 29 листопада 2005 року та зареєстрована в реєстрі за № 9284. Також, ОСОБА_4 надано згоду на внесення змін до іпотечного договору, та підписання його дружиною ОСОБА_3 додаткових договорів. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_8 30 липня 2009 року та зареєстрована в реєстрі за № 6521. Вказані обставини були покладені судом першої інстанції в основу висновків щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Висновок суду першої інстанції про те, що нотаріус не мав підстав для посвідчення договорів за правилами, встановленими для осіб з вадами зору відповідає вимогам закону та підтверджено матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч.2.ст. 303 ЦПК України без отримання нових доказів та без посилання на порушення порядку дослідження доказів судом першої інстанції ухвалив протилежне за змістом рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції не встановив відсутність волевиявлення іпотекодавця щодо передачі в іпотеку майна, що підлягає встановленню при вирішенні спору зазначеної категорії, а висновки свої обґрунтував припущеннями, що є порушенням ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Висновки та мотиви щодо вказаних питань судом першої інстанції чітко викладено в мотивувальній частині свого рішення, у відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК, згідно з якими суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,